Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

Ти – примара? Дай упевнюсь! Ран примари не бояться!

(Видобуває шпагу.)

Донья Анхела

Ні! Благаю вас! Не треба! Кров’ю згубленої жінки Не пляміть своєї честі. Так, я жінка безталанна, Що любов відчула в серці, І хоча кохання – злочин, Та його карати смертю Все ж не варто. Тож спиніться! Відведіть скоріше лезо Шпаги гострої своєї.

Дон Мануель

Господи, та хто ж ти врешті?

Донья Анхела

Що ж, таїтися не варто, Пристрасть у моєму серці Так палає, що не вдасться Приховати цю пожежу. Та якщо нас хтось побачить, На смертельну небезпеку Наразитись доведеться. Ви ж не знаєте про мене Ще нічого! Не баріться, Зачиніть, сеньйоре, двері І кімнати, і вітальні. Ця тривога недаремна! Раптом хтось побачить світло Чи почує нас і, певно, Схоче увійти?

Дон Мануель

Гей, Косме! Зачинити двері треба. Жінка це, а не примара.

Косме

Звісно, я також це твердив.