Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

Косме

Я не бачу тут нічого, Тільки шафу цю.

Дон Мануель

Будь певен, Тут сховатись неможливо І не вийти через неї — Стільки посуду у шафі! Ні, не тут дивитись треба.

Косме

Я, признатись, не цікавий.

Дон Мануель

Це не привид, безперечно, З нами розмовляв, а жінка, Бо вона злякалась смерті!

Косме

Тільки як вона дізналась, Що з дороги доведеться Нам з тобою повернутись І зустрінешся ти з нею?

Дон Мануель

Хоч з’явилась, як примара, І горів огонь пекельний В каганці, одначе зовні Вся вона, мов жінка смертна: Бачив, як вона злякалась Шпаги гострої моєї? А розтанула, мов мрія, Як примара, миттю щезла. Я, признатись, розгубився, Господи, та хто ж це врешті? Хто вона? Примара? Жінка? Сам не знаю, слово честі.

Косме