Читати книгу - ""Вільні Вітру" Життя котячого племені , Катерина Скрипець (Ketty Lynx)"

-Нам не цікава твоя життєва історія -байдуже хмикнув рудий -Як сказала Квітка спасибі за рибу!

Принцеса люто зашипіла на нього, хльоснувши його хвостом по голові - Тебе ніхто не питав! Якщо тобі не цікаво, можеш провалювати! Тебе ніхто тут не тримає. Особисто мені цікаво послухати, можливо колись ця історія мені знадобиться

Яскравий, перервав трапезу, ображено пішов у куточок до картонних коробок, де влаштувався на нічліг. Квітка не звернувши на нього ніякої уваги, продовжила їсти.

-Іноді до господарів приїхали їхні діти, разом зі своїми дітьми. Діти також як дорослі люди, бувають різними. Старші діти рідко коли звертали на мене свою увагу, могли кілька разів погладити по голові і забували про мене. А от із молодшими, все набагато складніше. Якщо дитина дуже маленька, не вміє розмовляти, чи ледве ходить, то від них краще тікати. Тому що вони люблять потягати котів за вуха, хвіст, вуса, а ще іноді як обіймуть, так дихати нема чим. Одного разу дитина мене так до себе притиснула, що я думав помру від нестачі дихання, добре хоч господиня мене врятувала. Вирвала мене з чіпких рук дитини, то дитина ще незадоволеною залишилася, потім весь вечір плакав, а плачуть вони дуже голосно, спати неможливо. Бувало таке, що маленькі діти бояться підходити до тварин, та й я намагався до них не підходити, якщо вони бояться тварин, то навіщо їх зайвий раз лякати? -Небагато помовчав, кіт продовжив -Не дивлячись на те що господар мене не терпів, жилося мені в них непогано, не скаржуся. Але в один момент, одного дня все змінилося. Одного вечора, господиня як завжди зібралася лягати спати, вона лягла, а на ранок. Не прокинулася, як би я не намагався її розбудити, господар теж намагався її розбудити, але нічого не вийшло. А потім зібралося багато людей, усі були в чорному, господиню помістили у дерев'яну скриньку, де потім відвезли на цвинтар. Тому що я довідався пізніше, це місце де ховають людей. Так я зрозумів що господиня більше не прийде, і що мені більше немає місця в будинку - важко зітхнув - Я вирішив втекти з дому, боявся що господар захоче мене позбудеться, так краще нехай я сам втечу, ніж мене надумають убити. Довго біг, хотів втекти якнайдалі від дому, щоб мене не знайшли і не повернули назад. Через деякий час потрапив сюди, до містечка. А тут довелося зустрітись з великими перешкодами. Як я дізнався бродячі, вуличні коти на дух не переносять домашніх. Тому мені довелося вчитися виживати серед чужих. Важко було. Не раз думав здатися, піти, знайти собі нове місце, але зупинявся, вирішив “якщо почав, то треба довести справу до кінця”. Кінець кінцем я зумів зібрати свою банду, прижиться тут. Навіть потоваришував із деякими вуличними котами. Ви не дивіться що моя банда розбіглася, вони повернуться потім назад, просто забули що таке справжній кіт, що б'ються. До того ж не кожен же день зустрічаєш кішку, яка б'ється не гірше за кота. Ось тому вони й втекли боязко підібгавши свої хвости. А ви самі, звідки будете? Те, що ви з лісу, це я і без вас зрозумів, від вас лісом смердить

-Ми племінні -сміливо, без краплі сорому сказала Квітка -Чув про таких?

-О племінні, чув здається. Це такі банди, де є ватажок та інші?

Принцеса хмикнула -Банда. Дякую що хоч не збіговисько. У нас не ватажок, а Король! А в деяких племенах замість Короля є Провідник. Бути племінним – добре!

Кіт смикнув вухом -Якщо тобі було добре в племені, то чому ти пішла з нього? А він? -Поглядом вказав на сплячого Яскравого -Він теж племінний як і ти?

-Ми з різних племен. Але наші племена схожі, в обох є королі. Я сама пішла з племені. Тому що... Я дуже хочу мати своє плем'я. Я не змогла стати спадкоємицею трона у своєму племені, тому вирішила, що краще створимо його сама, ну чи клан, якщо на те буде дозвіл Зоряних Предків. А Яскравий - подивилася на нього - Йому довелося втекти через розбіжності в сім'ї. Я маю мету, я хочу знайти своїх родичів і зібрати всіх разом, створивши плем'я. Я впевнена, що родичів буде багато

-Про як. Спадкоємиця? То ти у нас принцеса? -кішка зрозуміла що сказала зайве, кіт побачивши що вона злякалася -Та не боїсь, не скажу я про це. Хотів би я влитися у твоє плем'я, але навряд чи підійду. Я син домашніх котів, тому не думаю, що в моїх жилах тече ваша кров

-Тобі не обов'язково бути моїм родичем. Я можу тебе і так взяти до себе

-Та ні. Мені й так гаразд. Я звик тут жити, тут мій дім. А ти краще пошукай своїх родичів. Звідки така впевненість, що їх у тебе достатньо?

-У моєму племені прийнято щоб правил тільки кіт. Кішка може правити тільки як Королева, дружина Короля. Але одного разу був такий випадок. Король і Королева мали тільки дочку, тому її призначили майбутньою Королевою, а потім народився принц, син. Але на той час плем'я так звикло до Королеви, що вони не хотіли її повалення. Тому за життя їхні батьки дозволили їм правити разом. Навіть коли Принц став дорослим, його сестра продовжувала правити. А потім вони посварилися. Трон перейшов.. забула комусь чи до її дітей, чи то до нього.. Якщо коротко, то діти Королеви пішли з племені. Звичайно, вони були не єдиними моїми предками, хто пішов з племені, і до них, і після них теж йшли. Тому маю велику надію відшукати своїх родичів. Може мені пощастить знайти дітей, онуків моїх одноплемінників, які теж пішли колись -посміхалася вона

-Бачу в твоїх очах сильне бажання реалізувати свою мету, сподіваюся, у тебе все вийде. А він? Він як кого в тебе? Щось я не бачу між вами великого кохання

-Кохання? Пф, не сміш мене -махнула лапою -Яка між нами може бути любов? Для мене на першому місці створення племені, а вже потім сім'ю заводити. До того ж впевнена, що йому не захочеться бути під моїм правлінням. Я збираюся правити одна

Чорний похитав головою: - Ти надто юна, молода і дурна. Ось коли твоє серце пізнає справжнє кохання, тоді ти заради нього пожертвуєш своєю мрією

-Ні за що! -Майже не закричала кішка, але стрималася, не хотіла розбудити Яскравого -Не говори дурниці. Ти надто старий і дурний, щоб щось розуміти. До того ж, він не зможе мене терпіти довго. Я з ним постійно лаюся чи сварюся. Мені не подобається, коли він вважає себе моїм рятівником або стражником. Він надто багато на себе бере. А мені ніколи ніхто не вказував! Навіть мої батьки не намагалися мені вказувати, тому що знали що я все одно робитиму по своєму. Мені зручно бути одинаком. До того ж від кохання одні біди! -Хмикнула кішка -Моя молодша сестра закохалася в кота, а він мало того що виявився нашим родичем, так ще примудрився закохатися в кохану мого племінника. Весна тяжко це перенесла