Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

Вас будуть носії чекати, Довіртеся, сеньйоре їм». Все так і сталось. Я довіку Ту скачку не забуду дику: Круги пливли мені в очах, Та от спинились ми – о жах! — Біля зловісного будинку. Тут вийшла жінка з темноти (Мені здалося так принаймні), Навпомацки за нею йти, Наштовхуючись на кути, Я мусив. Раптом із вітальні Промінчик світла заяснів… Нарешті я в передпокої Красуні – дами молодої, Чий образ, наче диво з див, Мене навіки полонив!

(Дивиться в замкову щілину.)

Які покої тут затишні! І скільки тут чарівних дам! Які на них убори пишні! Які оздоби скрізь розкішні! Не вірю власним я очам!

Прочиняються двері, з’являються прислужниці з ласощами й напоями. Проходячи повз дона Мануеля, вони роблять глибокий реверанс.

Позаду в пишному вбранні йде Донья Анхела.

Сцена 2

Донья Анхела, служниці, Донья Беатріс, Дон Мануель.

Донья Анхела

(до доньї Беатріс)

Не сумніваються брати, Що ти поїхала додому. Отож ми досягли мети: Віднині у безпеці ти І можеш бути певна в цьому. Тепер настав розваги час!

Донья Беатріс

Ми врахували всі дрібниці!

Донья Анхела