Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Коханці Юстиції 📚 - Українською

Читати книгу - "Коханці Юстиції"

725
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Коханці Юстиції" автора Юрій Ігорович Андрухович. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 54
Перейти на сторінку:
його версію тієї кількарічної мандрівки: Бреслау, Берлін, Штеттін, корабель до Норвегії, Берґен, переїзд до Швеції. 1914 року починається Велика війна — і що Січин-ський? Маскуючись під шведського журналіста, він прибуває до Відня! Невже розраховує, що в охопленій воєнними клопотами монархії про нього вже геть забули? У Відні «шведський журналіст» нібито багато спілкується з майбутнім засновником Австрійської республіки Віктором Адлером і навіть розкриває перед ним свою таємницю: «Я — той самий Січинський». Адлер не хоче вірити, але врешті дається переконати. У нього, зрештою, на ту мить інші пріоритети: він усіма силами намагається звільнити з віденського арешту якогось росіянина, що його звати, здається, Ленін.

Зі своїм чудодійно-нейтральним шведським паспортом Січинський ще деякий час виринає в Берліні, Празі, Парижі, знову і знов у Відні. Він зустрічає й зачаровує кількох майбутніх прем’єрів та міністрів і засновує дві-три міжнародні мережі. Всі вони, як можна припускати, діють до сьогодні.

Щойно навесні 1915 року кораблем зі Швеції Січинський прибуває до міґраційно-карантинного закладу на острові Елліс у Нью-Йорку. Заповнивши необхідні папери, він в окремому додатку, користуючись при цьому дещо незвичними для пересічного американця романтично-піднесеними мовними засобами ранньовікторіанської Британії, детально викладає свою історію. Не замовчує і ключового епізоду з убивством Андрея Потоцького, наголошуючи проте на його стовідсотково політичному та ідейному характері. Урядник міґраційної служби ознайомлюється з додатком і вирішує у в’їзді відмовити: «Все, що ви пишете, може бути правдою. Але таких людей нам не треба — убивць нам і своїх вистачає». Саме в цю мить, як із-під землі нависнувши над письмовим столом урядника, з’являється його бос. За версією Січинського — а інших не існує — бос є сином німецького революціонера 1848 року. Революційна кров виявляє себе блискавичним і таким же революційним рішенням — «Admit»[9].

Мирославові Січинському йшов 28-й рік, і жити йому залишалося неповних 64. Але більше нічого вартісного в цьому такому ще довгому житті не трапилося.

10

Один із недописаних сюжетів цього життя — наречена. І справді, в історії Січинського досі не з’являлося більш-менш гідного місця для хоча б однієї дами. Тепер її черга.

Сюжет із нею недописаний, бо останні за часом згадки про Ганку Поліківну, маніпулянтку української кредитової каси з Калуша, стосуються ще Мирославової втечі. Після цього дівчина ніби перестає існувати й розчиняється в невідомих шарах ХХ сторіччя. Зокрема й сам герой більше ніде й ніколи про неї не згадує. Звідки це раптове збайдужіння? Снувати плани втечі за кордон, можливо, довічної, й жодного разу ані словом не прохопитися про долю коханої? Покинути її просто так — без жалю й озирання?

Це тим дивніше, що Ганка (чиє дівоче прізвище Полік у ті часи передавалось як Поліківна) безперечно була особою незвичайною. Років їй було 19-20, і як свідчать деякі джерела, вона «справляла враження російської студентки». Як це розуміти, чорт забирай? Що такого особливого мали в собі саме російські студентки, чим могли вони аж так різнитися від студенток польських, німецьких, англійських чи італійських?

У тих-таки джерелах натрапляємо на певні уточнення: «Вона була цілком оригінальною дівчиною, вела себе досить визивно. Носила чоловічий капелюх». Деякі інші джерела додають, що Ганку переважно бачили на перефарбованому військовому ровері марки «Кондор». Що не тільки капелюх у неї був чоловічий. Що цигарки вона курила з перероблених на мундштуки пістолетних гільз. І що це навіювало думку про постійну присутність у межах її досяжності й самого пістолета.

Ці деталі вказують не так на «російську студентку», як на «солдата революції». Ще й це прекрасне слово «маніпулянтка» з його далеко не єдиним значенням!

Поліція арештувала Ганку невдовзі після втечі Січинського з в’язниці. Підставою для затримання слугувало чиєсь непід-тверджене свідчення, начебто якась жінка на дуже деренчливому військовому ровері їздила туди-сюди вулицею Липовою в переддень утечі. (Вулиця Липова переходила в головну паркову алею, звідки до в’язниці лічені хвилини.) Під час допиту Поліківна підтвердила опінію про своє «визивне» поводження і відмовилася не тільки відповідати польською, але й розуміти її. Допит провели німецькою та українською мовами. Нічого нового не дізнавшись і ні на чому її не піймавши, слідчі були змушені відпустити Ганку протягом наступного дня.

У житті Січинського Поліківна з’явилася вже після того, як його засудили до смертної кари. Їхні заручини відбулись у в’язниці. Стати нареченою смертника — дуже екзотичне рішення. Супроводити коханого на його останньому шляху до шибениці — дуже особлива місія. Офіційний статус нареченої прирівняв дівчину до найближчої родини ув’язненого. Це дозволяло їй навідувати Мирослава не менш як шість разів на рік.

З усього цього випливає здогад, що насправді йшлося не про кохання, не про любовний захват юної ідеалістки національним героєм. Ні, то було щось інше: таємне завдання організації, замаскована під наречену революційна подруга, співучасниця змови. Завдання було успішно виконано, Січинського визволено, дальшої гри в закоханих не вимагалось. І тому — жодного розпачу від прощання. Та й жодного прощання загалом.

11

Чи Мирослав Січинський міг узагалі кохати? Чи ця потреба жертвувати ворогом і собою спиралася лише на велику ненависть, а чи й на таку ж велику її протилежність?

Суттєве і цілком несподіване свідчення його душевних борсань міститься у п’ятому, написаному в ув’язненні, листі до Михайла Грушевського. З останнім його міг познайомити кузен Володимир Темницький, на той час партійний лідер соціал-демократів. Особисте перетинання Січинського з усілякими видатними діячами тієї доби є взагалі чимось надзвичайним і досить промовистим.

Свої листи майбутньому Голові Центральної Ради Січин-ський писав упродовж семи-восьми років і з різних приводів, але переважно з усілякими проханнями. Дослідникам відомо лише сім таких листів. Але саме у п’ятому міститься щось більше, ніж тільки прохання.

Якщо хаотичну, не завжди виразно сформульовану і, як на теперішні часи, доволі застарілу мову Січинського перефразувати на зрозуміліший для нас лад, то в листі можна прочитати таке: «Ви вже звернули увагу, Високоповажаний Пане Професоре, на те, що останнім часом серед нашої молоді почастішали самогубства, лише протягом останніх осені й зими таких випадків трапилося п’ять, а весна мала принести цілу серію дальших. Одним з недавніх самогубців став і мій рідний брат Мстислав Січинський. За півроку після його смерті хотів застрелитися мій приятель, що його я люблю більше, ніж самого себе (тут і далі підкр. моє. — Ю. А.), Микола Цеглинський. Ви, Пане Професоре, знаєте, що таке мати найдорожчого приятеля, тож не здивуєтеся, коли я скажу, що поклявся відібрати собі життя ще того ж дня, що й Микола.

1 ... 17 18 19 ... 54
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коханці Юстиції», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коханці Юстиції"