Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Убивчий білий, Джоан Роулінг 📚 - Українською

Читати книгу - "Убивчий білий, Джоан Роулінг"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Убивчий білий" автора Джоан Роулінг. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 173
Перейти на сторінку:
часом вибивалася з типово «робітничої» вимови, У Страйка склалося враження, що говорить вона вже давненько.

— ...подумайте про самозахопи, про богему, вони ж усі... це ж, га, пристойний район, а тут приходять ці з планшетами і такі — валіть, коли знаєте, що вам на користь, нижній, бляха-муха, сегмент, це ж Троянський кінь — це організована компанія типу для...

Половина аудиторії скидалася на студентів. Серед старших учасників зібрання Страйк помітив чоловіків і жінок, у яких впізнав відданих протестувальників. Дехто був у футболках з лівацькими гаслами, як дід біля входу. Подекуди виднілися й неочікувані персонажі, вочевидь, звичайні громадяни, яким не до душі припав прихід Олімпійських ігор у Східний Лондон: богемні особи, мабуть, з тих самих самозахопів, немолода пара — ці якраз перешіптувалися і, як здогадався Страйк, просто злякалися за свою земельну ділянку. Пара набрала виразу покірливої терплячості, як у церкві, і Страйк здогадався, що вони дійшли згоди щодо неможливості піти просто зараз так, щоб не привернути до себе надмірної уваги. Якийсь юнак, весь у пірсингу й анархістських татуюваннях, гучно цмокав, колупаючись у зубах.

За дівчиною-ораторкою сиділо ще троє: немолода жінка і двоє чоловіків, які тихо перемовлялися між собою. Один мав щонайменше шістдесят років — груди-діжка, виставлена щелепа, войовничий вигляд людини, що відслужила на фронті успішних боїв з непоступливим начальством. Темні та глибоко посаджені очі другого чоловіка змусили Страйка уважніше придивитися до буклета — слід було підтвердити негайну підозру.

Громадський опір Олімпійським іграм (Рух «ОПІР») 15 червня 2012 року

7.30, паб «Білий кінь» в Іст-Гемі, Е6 6EJ

Промовці:

Ліліан Світинг — Збереження дикої природи, Східний Лондон Волтер Фретт — Робітничий альянс / активіст «ОПОРУ»

Флік Пурдью — борчиня з бідністю / активістка. «ОПОРУ»

Джиммі Найт — Справжня соціалістична партія / організатор «ОПОРУ»

Попри густу щетину і загалом пошарпаний вигляд, чоловік із запалими очима був і близько не такий занедбаний, як Біллі, а ще однозначно стригся за останні місяці. На вигляд йому було років тридцять п’ять, і хоч він мав квадратніше обличчя і більше м’язів, темне волосся і бліда шкіра були точно як у Страйкового гостя. З очевидних причин Страйк ладен був поставити чималі гроші на те, що Джиммі Найт — старший брат Біллі.

Джиммі закінчив притишену розмову зі своїм колегою з Робітничого альянсу, потім відкинувся на стільці, склавши м’язисті руки і зробивши відсутнє обличчя — з чого виходило, що до ораторки він дослухався не більше за решту вже неспокійної аудиторії.

Тут Страйк помітив, що до нього приглядається непримітний чоловік з ряду навпроти. Глянувши чоловікові у блакитні очі, Страйк поспішно повернув увагу до Флік, яка все не замовкала. Відзначивши чисті джинси, звичайну футболку й охайну коротку стрижку блакитноокого, Страйк подумав, що той краще б не голився зранку,— але на зібрання такої імпровізованої організації, як «ОПІР», поліція навряд чи посилала найкращих працівників. Звісно, присутності поліціянта у штатському слід було очікувати. Будь-яка група, що мала на меті перешкодити проведенню Олімпійських ігор, підлягала нагляду.

Неподалік поліціянта в штатському сидів професійного вигляду, східної зовнішності чоловік в офісній сорочці. Високий і стрункий, він уважно дивився на ораторку і гриз нігті на лівій руці. Помітивши пильний погляд Страйка, він здригнувся і прибрав руку від обличчя. Нігті він обгриз до крові.

— Ну добре,— гучно сказав чоловічий голос. Почувши владний тон, аудиторія сіла пряміше.— Дуже дякую, Флік.

Джиммі Найт підвівся й заохотив мляві оплески для Флік, яка обійшла стіл і сіла на порожній стілець між двома чоловіками.

Вбраний у поношені джинси і пом’яту футболку, Джиммі Найт нагадав Страйкові тих чоловіків, яких його покійна мама брала за коханців. З цими дужими руками і татуюваннями він міг би бути басистом у занюханому гурті чи привабливим дорожнім техніком. Страйк помітив, як напружилася спина непримітного чоловіка з блакитними очима. Він чекав на Джиммі.

— Всім доброго вечора, дякую, що прийшли.

Харизма Джиммі заповнила приміщення, мов перший акорд хітової пісні. Страйк з перших слів розпізнав у ньому чоловіка з тих, які в армії були або страшенно корисні, або являли собою непокірливих паскудників. Акцент Джиммі, точно як у Флік, не дозволяв зробити висновків про його походження. Страйк відзначив, що кокнійська вимова приховує — в цьому випадку досить успішно — легеньку сільську гаркавість.

— Отож, безжальна олімпійська машина суне на Східний Лондон!

Палючі очі Джиммі пробіглися по тепер уважній аудиторії.

— Зносять будинки, збивають на смерть велосипедистів, перекопують землю, що належить усім нам. Точніше, належала. Від Ліліан ви чули, що вони роблять з ареалами тварин і комах. Вони заливають бетоном землю, яка належить усім нам, і нащо? Будують соціальне житло чи лікарні, які нам потрібні? Звісно, що ні! Ні, будують стадіони, що коштують мільярди фунтів,— ними хвалиться капіталістична система, пані й панове. Нас запрошують святкувати разом з елітами, та поза стадіонами свободами простих людей нехтують, нищать їх, відбирають. Нам кажуть, що треба радіти Олімпійським іграм — уся ця глянцева журналістика, що її ковтають і вибльовують праві ЗМІ. Прапор — фетиш! Хай середній клас б’ється в екстазі ура-патріотизму! Обожнюйте наших славних медалістів — золото сяє для кожного, хто над банкою з чужою сечею передав достатньо великий хабар!

Аудиторія схвально загомоніла. Хтось почав аплодувати.

— Ми, бачте, маємо радіти, що у приватних школах хлопчики й дівчатка мають змогу займатися спортом — поки наші власні спортивні майданчики продають! Прислужництво — ось має бути наш національний олімпійський вид спорту! Ми обожнюємо людей, у яких вклали мільйони лише тому, що вони вміють їздити на велику. Їх виставляють, мов фігові листки, за якими ховаються покидьки, що ґвалтують планету і не платять податків, і тільки чекають, щоб написати свої імена на парканах — на тих парканах, що не пускають робочий люд до їхньої власної землі!

Оплески, від яких утрималися Страйк, немолода пара і східний молодик, додали запалу словам. Красиве, хоч і дещо бандитське обличчя Джиммі пашіло праведним гнівом.

— Бачите? — спитав він, схопивши зі столу аркуш з ламаними цифрами «2012», які так не подобалися Страйкові.— Вітаємо на Олімпійських іграх, друже, в еротичному сні фашиста. Бачите логотип? Бачите? Це ж перекручена свастика!

Аудиторія засміялася і знову зааплодувала, тож гучного бурчання Страйкового шлунку ніхто не почув. Цікаво, тут є де купити щось на виніс? Він навіть почав думати, чи не зручно було б піти просто зараз, купити поїсти, а тоді повернутися, аж тут

1 ... 17 18 19 ... 173
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Убивчий білий, Джоан Роулінг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Убивчий білий, Джоан Роулінг"