Читати книгу - "Селіна: Пробудження Лунарії, Марія Захарчук"

Команда відправилася до Вівтаря Світла, який знаходився в іншій частині лабіринту. Вівтар був величезним, розташованим в просторій залі, де стояв великий вівтар, який світився золотистим світлом. Ключ до Вівтаря, що лежав у руках вартового духа, чекав на них.

Лісова німфа нагадала:
- Нам потрібно показати вартовому духу нашу відданість і чистоту намірів.

Команда підійшла до вівтаря, готові продемонструвати свою відданість та чистоту. Вартовий дух, що захищав Вівтар, спостерігав за ними з підозрою.

Вартовий дух грізно запитав:
- Що ви шукаєте у цьому святому місці?

Селіна йому відповіла:
- Ми прийшли, щоб знищити прокляття, що накладене на Тінь. Ми маємо амулет і готові виконати те, що потрібно для цього.

Вартовий дух уважно оглянув їх, і, переконавшись у їхній щирості, передав їм Ключ до Вівтаря Світла.

Вартовий дух їх попередив:
- Використовуйте цей ключ мудро. Лише тоді ви зможете знищити прокляття і відновити справедливість.

З ключем у руках, команда підійшла до Вівтаря Світла, готова завершити свою місію і зняти прокляття з Тіні.
Коли місяць повністю закрив сонце, у темряві запанувала напруга. Команда дісталася до Вівтаря Світла, де вогонь Вічного Вогню палав у центрі кам’яного кола. Полум’я було готове прийняти амулет, який мав знищити прокляття. Лише залишалося дочекатися найважливішого моменту.

Селіна почала говорити першою:
- Час настав. Затемнення майже завершилося.

Ліра звернулася до гномів:
- Орін, розігрій вогонь. Торін, підготуй амулет.

Орін, швидко все виконав і сказав:
- Вогонь готовий. Чекаємо твоїх дій, Торіне.

Торін обережно взяв амулет, прикрашаючи його магічними рунами. Вогонь Вічного Вогню загорівся яскраво, створюючи потужний сплеск світла. Всі погляди були прикуті до вогню, готового спалити амулет. Як тільки амулет наблизився до полум'я, воно почало розпалюватися ще більше.

Тінь знаходився в Тронному Залі та відчував, як його сила і магічна енергія поступово повертаються до нього, оскільки амулет починав розпадатися. Він знав, що його відновлення залежить від успіху цього ритуалу.

У Тіні в голові була лише одна думка:
- Я можу відчувати, як прокляття слабшає. Мої сили повертаються. Всі залежить від того, чи зможуть вони знищити амулет.

Думками Тінь активно направляв свою енергію на магічне коло і вівтарь, які мали активувати процес зняття прокляття. Він був готовий до будь-якого результату і намагався підтримувати концентрацію, сподіваючись, що команда виконає свою частину завдання.

В цей критичний момент, коли полум’я Вічного Вогню поглинало амулет, раптом з’явилася Есмерельда. Її постать виросла з темряви, оточена чорними хвилями магії. Її руде волосся досягало середини спини і було 
заплетене в складні коси, підкреслюючи владарюючий статус. Очі чаклунки, світилися жовтими відтінками, зливаючись з темрявою навколо неї. Чорна мантія, оздоблена срібними нитками, була вкрита різними символами і розгортаючись з кожним рухом Есмеральди, додавала їй таємничого вигляду.
Чаклунка гнівно заволала:
- Не думайте, що ви зможете легко знищити моє творіння!

Есмерельда розмахнула руками, випускаючи чорний вихор, що кинувся на Вічний Вогонь, намагаючись загасити його.

Принцеса Лунарії закричала друзям:
- Тримайте вогонь! Ліра, захистимо амулет!

Ліра зосередилася і викликала магічний щит, який оточив Вічний Вогонь, захищаючи його від темряви, що намагалася загасити полум’я. Орін і Торін підтримали Ліру своїми магічними артефактами, створюючи додаткові бар'єри.

Орін, важко дихаючи, сказав :
- Тримайся! Не дамо їй зупинити нас!

Тінь наче хотів, щоб його почули:
- Ви повинні впоратися. Якщо амулет знищено, прокляття буде знято, то я зможу повернутися до нормального життя.

Тіньова магія Есмерельди стикалася з щитом, створюючи іскри та магічні спалахи. Вогонь Вічного Вогню все ще горів, і амулет продовжував плавитися.

Есмерельда зробила останню спробу зупинити їх:
- Я не можу дозволити вам знищити цей амулет!

Вона спробувала направити свої сили на амулет, але щит Ліри і магічна захистка Торіна виявилися надто сильними. Амулет продовжував розпадатися у полум’ї Вічного Вогню. Есмерельда, зрозумівши, що її зусилля марні, завила від злості і зникла в темряві.

Селіна дуже зраділа і звернулася до всіх, майже співаючи:
- Ми впоралися! Прокляття нарешті знищено.

Торін погодився з нею:
- Відмінна робота, всі! Тепер ми можемо повернутися до Тронного залу і відновити справедливість.

Амулет остаточно перетворився на попіл у полум’ї, і світло Вічного Вогню освітило шлях для нових починань. Тінь відчув, як прокляття остаточно зникає, і його вигляд почав поступово повертатися до того, яким він був на момент, коли чаклунка його прокляла. Він з радістю і полегшенням спостерігав, як темрява в замку розсіюється, а його власні сили повертаються.

Тінь радісно прошепотів:
- Це сталося. Прокляття знято, і я можу нарешті звільнитися від тіні.
Темряву почало розганяти перше світло ранку, свідчачи про завершення етапу їхньої подорожі та успішне зняття прокляття.