Читати книгу - "Останній страх, Алекс Фінлі"

Вона сіла поряд з Еріком, а той розгорнув підручника:

— Я не зрозумів, як розв’язувати раціональні вирази.

Меґі намагалася приховати здивування.

— Я знаю, що ти скажеш: це вивчають ще у п’ятому класі.

Він почервонів, ніби йому і справді було соромно. Він здавався їй таким гарним, коли почувався невпевнено. Немає у світі справедливості!

— Насправді раціональні вирази надзвичайно складні, — збрехала вона. — І практичної користі від них ніякої. От коли комусь у житті вони стали у пригоді?

— Он як? — здивувався він. — Ну, наприклад, у коледжі.

Серце Меґі тьохнуло: виявляється, йому відомо, що вона збирається вступати до коледжу. Підсунулася ближче і протягом наступних пів години намагалася поводитися професійно, стараючись пояснити йому, як розв’язувати вирази. Він нього пахло дешевим одеколоном і чоловічим потом. Але Меґі відганяла від себе оті думки. Від таких хлопців, як Ерік Гатчінсон, самі клопоти. І такі дівчата, як Меґі, зазвичай їх не цікавлять. Принаймні у цьому віці, пізніше стане інакше, запевняла її мама, адже чоловічі мізки розвиваються повільніше.

— Гарна в тебе кофтинка, — сказав він.

Меґі нахилила голову й оглянула свою вінтажну футболку з написом АС/DC, це був один з улюблених гуртів її татка.

— Тобі сказали, що допомога за навчання безкоштовна? Так що ти не зобов’язаний засипати мене компліментами.

— А я і не збирався. Справді прикольна.

— Добре. А тепер зосередься на алгебрі, — усміхнулася вона.

Вони продовжили навчання. Згодом Ерік поцікавився:

— А як просувається справа твого брата?

Це запитання здивувало Меґі менше, ніж його поінформованість щодо її планів вступу до коледжу. Меґі була однією з головних персонажів у документальному фільмі. Самовіддана дочка і сестра, яка допомагає з розслідуванням. Завдяки цьому її популярність у школі на певний час зросла, але було в ній щось жалісливе. Хоча ряд інтернетних тролів пліткували про те, що, коли вона підросте (на час зйомок фільму їй виповнилося всього дванадцять), перетвориться на красуню, як і її мати. Чи як її «мачо»-брати.

От. Здавалося, що в той час усім навколо більше ні про що було поговорити. А тепер ось їй доводиться лицемірно прислужувати красунчику Еріку.

— У нас виникли деякі перепони, але кілька днів тому я натрапила на неймовірно важливу підказку, — відповіла Меґі. Треба визнати, що вислів «перепони» був явним применшенням. Верховний Суд Сполучених Штатів важко назвати перепоною — то був кінець. Але Ерікові, мабуть, не було ніякого діла до перипетій судової системи. Чи то вона його недооцінює?

— Підказку? Ти маєш на увазі якийсь доказ?

— Так. Хочеш побачити?

Він кивнув, і вона дістала мобільний.

— Я завела сторінку в соціальних мережах, присвячену цій справі. Там чимало хейтерів та тролів, але трапляються й адекватні особи. І час від часу хтось пише щось доречне.

Вона швидко гортала сторінки на екрані мобільного, поки розповідала:

— Рідко буває щось важливе, але недавно з’явилося оце.

І показала коротке гамірне відео, зроблене телефоном: протягом перших двох секунд нічого, окрім гамору, купи тіл і музики.

— Що це? — запитав Ерік, нахиляючись ближче.

— Вечірка.

Ясно, що Ерік відразу зрозумів, як це зробив би будь-хто на його місці: то був уривок із документального фільму. У ту ніч, коли Шарлот, дівчину її брата Дені, убили, вона була на нелегальній домашній вечірці. Разом із Дені, там зібралися тоді усі старшокласники. Оскільки та вечірка була незаконною, приїхала поліція, щоб усіх розігнати, і Дені з Шарлот розлучилися у загальному шарварку. Один зі свідків заявив, що бачив п’янючого Дені пізно вночі, вже після вечірки, посеред кукурудзяного поля; Шарлот більше ніколи ніхто не бачив живою.

— Це може бути він, НГ, — вказала Меґі на екран.

— Тобто Невідомий Гість?

Без сумніву, він дивився документальний фільм. Після його виходу Невідомий Гість перетворився на фішку, про нього писали меми у Фейсбуку, йому присвячували вечірні ток-шоу, навіть випускали футболки з написом. Режисери фільму зосередили увагу на тому, що поліції вдалося ідентифікувати усіх учасників вечірки, окрім одного. Білий чоловік, за свідченнями очевидців — від двадцяти до тридцяти років, якого, як здавалося, ніхто не знав. Саме він і був справжнім убивцею, на думку авторів фільму. Знайшлося багато таких, хто вважав кілером невдаху на ім’я Боббі Рей Хаєс, Розтрощувача. Меґі перевела відео у режим сповільненого переглядання.

Ерік зацікавлено спостерігав за екраном.

— Згідно з датою та часом запису відео, що вказуються у нижньому кутку екрана, його зроблено у ніч, коли відбулася вечірка. У ті часи мобільні не мали багатьох сучасних характеристик, але все одно ми можемо зробити багато виснов­ків. — Меґі вказала пальцем на екран. — Оце Дені.

На маленькому екрані її брат весело сміявся, а затим випив уміст червоної пластянки. На ньому була футболка без рукавів, що вигідно виставляла напоказ його бугристі біцепси, від чого він здавався старшим братом, оточеним ватагою школярів. Перш ніж відео закінчилося і екран почорнів, вони побачили чиєсь обличчя.

— Ось, — промовила Меґі, зупиняючи відео.

— Ти гадаєш, це він? Той самий Невідомий Гість? — запитав Ерік.

— Я не впевнена. Але це викликає більше запитань, аніж надає відповідей, адже це не Боббі Рей Хаєс.

Її батько ніколи не вірив у байки про Хаєса. Деталі не складалися бездоганно докупи в мозаїку, як того хотілося авторам фільму.

— Чорт! Хто тобі це прислав?

— Не знаю. Надіслали анонімно.

— А копи що кажуть?

Меґі зітхнула. Копам було начхати, особливо копам з Небраски, яким доручили цю справу. Адже справа Дені Пайна не принесла їм нічого, окрім публічної критики і навіть погроз смертю. Один із копів, який допитував Дені, після виходу фільму на Нетфліксі й загального осуду наклав на себе руки.

— Вони не відповідають на мої дзвінки. І раніше так було. Сказали, що справу закрито.

— Що за… — Ерік не міг підібрати слів, — що за нісенітниця!

Меґі усміхнулася. Він їй подобався.

— Послухай, — сказав Ерік, —