Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

— За мною, живо!

Дівчата сперечатися не стали і повискакували з фургона. Поки чоловік кричав, і намагався собі допомогти, ми дали деру. Розуміли, що скоро він поженеться за нами. Іриска з Танею бігали напрочуд швидко. Почули за спиною страшний рик і припустили ще швидше.

— Потрібно розділитися. Іриско, біжи через парк, ми його відволічемо на себе. Тебе зустріне Алекс і його батько Томас. У них срібляста машина з номером А777Б. Будь обережна на купині, загалом, дивись під ноги.

Іра втекла, куди послали. А я, взяла Таню за руку і потягла за собою. Непомітно кинула у викрадача нешкідливим заклинанням, щоб привернути увагу. Результат почула одразу. Він заревів, немов бик і побіг за нами.

— Ми не втечемо! — видала злякано Таня.

— Мопед! — зраділа я — Швидко одягай шолом.

Я сіла спереду, подруга за мною і міцно мене обійняла. Благо, мопед, це не складніше за велосипед. Розібралася з ходу і швидко поїхали. Псих спочатку біг за нами, а потім відстав.

— Здається, ми пішли від нього! — занадто рано зраділа Таня.

Бо вона потім сама й помітила, що цей божевільний їде за нами на викраденій машині.

Тим часом Іриска вибігла з іншого боку парку і зачепилася за корінь. Алекс із батьком почули сповнений болю й образи дитячий крик зі схлипами й завиваннями.

— Це, здається, Іриска, — бурчав Алекс, дивлячись на лист у телефоні. — І чого так вити?

— Алекс, дівчинка ще дитина! Це тобі не Лія, яка забої і переломи сприймає філософськи і заспокоює матір і всіх, хто попався і переживає.

Чоловіки швидко вийшли з машини й Іру підхопив на руки Том.

— Іра? — про всяк випадок уточнив Алекс.

Дівчинка на руках уже не голосила, тихо плакала і міцно трималася за куртку Томаса. На запитання просто кивнула.

— Зараз обробимо твої коліна і долоньки.

Заспокійливо сказав Том.

Витягнути хоч кілька слів у них не вийшло. Іра замкнулася і не випускала куртку з рук.

— Алекс, ти за кермом, у дитини шок.

Друг задумливо подивився на мою ровесницю і потім перевів погляд на батька.

— Потім обговоримо. Радий, що ти помітив.

З дівчинкою вони поїхали до місця, де був виступ, там уже була поліція і батьки зниклих двох дівчаток.

— Іра! — крик її мами і дитини з рук Тома швидко забрав батько малятка і стали воркувати над дитиною.

— Інших дітей не бачили? — підійшов Дерек. — Нас тут залишили і попросили не заважати.

— Лія написала тільки про неї. А де її шукати?

— Батько з дідусем і хлопцями поїхав. Сестра в листі написала, що викраде мопед.

Алекс зніяковів, його батько тихо іржав.

— Так, колись!

— Та так, розповідав не так давно, як їздити на мопеді і в чому різниця між ним і мотоциклом. Лія випросила покатати її на тому й іншому і дати самій покерувати. На мопеді вона вже їздила полігоном. Він для неї цілком керований. Мотоцикл вона не втримає, дав їй можливість у цьому переконатися. Але на мотоциклі їй більше сподобалося їздити. Як же вона відрізняється від ровесниць, — останнє Алекс сказав ледь чутно і сів на сходинках біля будівлі. Дерек плюхнувся поруч, Томас з іншого боку від сина.

— Ти тільки це помітив? — з легким єхидством уточнив Дерек.

— Забув, за останні роки. А сьогодні, коли везли Іриску батькам, якось прозрів. Зріст, комплекція однакова. Поведінка в дуже стресових ситуаціях, різна. Я просто, здається, сьогодні по—новому побачив дітей і що вони мертвою хваткою тримаються за дорослих.

До хлопців підійшов батько Ірини, кашлянув, привертаючи увагу.

— Спасибі, що так швидко її знайшли! Іра сказала, що дівчатка втекли і її відправили через парк, а викрадача повели за собою.

Дерек підірвався на ноги і стиснув кулаки.

— Я до батька, не можу тут сидіти і нічого не робити!

— Я з тобою! — одразу вигукнув Алекс і підірвався на ноги.

— Так-с, дорослі діти, машина у нас на трьох одна. І я за кермом!

Дерек з Алексом і Томом приїхали, коли мене з Танею на мопеді було вже видно на горизонті. А ми їдемо вдвох на мопеді і розуміємо, що цей агрегат нас, двох дітей, ледь тягне. А викрадач на машині наздоганяє.

— Таня, тобі що краще, потрапити під колеса чи стрибнути з мопеда в кущі?

— Що?! — задушений крик у мене за спиною.

— Якщо він тебе буде тягнути в машину однією рукою, ти будеш вириватися і, скоріше за все, впадеш на асфальт і можеш потрапити йому ж під колеса.

— Краще кущі.

— Через кілька хвилин тобі потрібно буде стрибати.

На горизонті вже бачила загородження, в яке я сподівалася якщо не врізатися, то зупинитися, якщо пощастить. Подруга сама бачила пишні кущі. У них на неї вже чекали заклинання, що спіймають і парочка правоохоронців. Таня обережно встала на сидіння мопеда. А варто було мені поїхати поруч із кущами, стрибнула. Її спіймали і швидко сховали. Мопеду стало трохи легше і він швидше поїхав.

— Пора, — скомандував Шаентір.

Мене викрадач спробував схопити за комір. Пригнулася і від'їхала вбік. Просила в записці бити по колесах, а вони цього не робили, і я сильно ризикую потрапити під колеса.

— Лія просила пробити йому колеса, — нагадав дідусь.

— Метью, стріляй, — віддав наказ Шаентір.

Машина поруч вильнула і мене ледь не задавило. Щось іде не так, зрозуміла, коли постріл пролунав пізніше, ніж треба. Ведіння більше не було і починав накочувати страх. Мопед просто не міг швидше їхати, а машина викрадача виляла і не відставала.

— Щось не те, — сказав нервово батько.

— Стріляй по другому колесу!

Машина ще раз вильнула, я ледь встигла ухилитися і не бути розчавленою. Якщо я зараз у щось вріжуся, вб'юся.

— Та зупиніть чортову машину! — рявкнув Шаентір. — І дитину магією ловіть.

Магічні сплески одразу помітила і зрозуміла, що це для мене, на допомогу. У машину полетіло заклинання, і вона нарешті заглохла й задимилася. А я могла зупинитися перед м'яким загородженням. Мої руки від керма довелося віддирати і розтискати пальці по одному.