Читати книгу - "Отже, Гроші. Книга 1. Кроки 1-10, Mr AnNiBa"

Це був звичайний недільний ранок, коли Ден прокинувся від звуків, що долинали з вулиці. Легкий вітер приносив запах вологих листків. Ден любив ці ранки, коли місто ще спало, і можна було побути наодинці з власними думками. Він сів на підвіконня, обхопивши ноги руками, і задивився на те, як вітер кружляв золотисті листя по двору.

Цей день був незвичайно сонячним для осені, і Ден вирішив провести час на вулиці. Він разом з татом пішов до парку.
Дорога туди вела їх повз невелику площу, де часто збиралися люди. Ден помітив кількох музикантів, що грали на інструментах, а біля них — коробку для пожертвувань.

Ще трохи далі стояв невеликий намет із благодійною акцією для збору грошей на лікарню. Люди підходили, клали гроші й швидко йшли далі.
— Тату, а чому люди залишають гроші? — запитав Ден, уважно спостерігаючи за тим, що відбувалося.

Тато на мить задумався, поки вони йшли далі.
— Вони хочуть допомогти іншим, Ден, — відповів тато. — Іноді люди не можуть вирішити свої проблеми самостійно. Деякі хворіють або потрапляють у складні ситуації. Інші потребують грошей, щоб відновитися після нещастя. Тому люди діляться тим, що мають.

— А що, коли в мене немає багато грошей? — спитав Ден, озираючись на коробку біля музикантів. — Це ж все одно не допоможе?
Вони підійшли до лави біля фонтану й сіли. Тато знову замислився.
— Допомагати можна не лише великими сумами. Навіть дрібні внески можуть змінити чийсь день. Ти ж знаєш, як іноді буває важко, коли не вистачає трохи на щось важливе, так?

Ден кивнув, згадуючи, як сам не міг купити свій улюблений набір.
— Але ти ж заощаджував і збирав потроху, — продовжив тато. — Так само відбувається і з допомогою. Навіть якщо кожен покладе трохи грошей, разом це може стати великою допомогою. Маленькі внески здатні зробити великі справи.

Після короткої паузи Ден помітив, як до музикантів підійшов молодий чоловік і залишив кілька монет у коробці. Дитина уважно стежила за ним, а потім побачила усмішку на обличчі музиканта.

— То допомагаючи іншим, ми можемо робити людей щасливішими? — спитав Ден, вже більш замислено.
— Так, — відповів тато, усміхаючись. — І це не обов'язково означає допомагати лише грошима. Іноді люди потребують уваги, підтримки, доброго слова. А інколи й просто знати, що хтось поруч. Дуже часто в житті трапляються випадки, коли слова підтримки навіть більш дієві, ніж допомога грошима.

Тим часом біля благодійного намету стояла молода пара з дитиною. Ден бачив, як вони щось обговорювали, а потім вирішили кинути кілька купюр до скриньки збору коштів. Хлопець задумався. Він відчував, що це щось більше, ніж просто гроші. Що за кожною пожертвою стоїть бажання допомогти.

— Тату, — раптом озвався Ден, — а я можу колись допомагати іншим?
— Звісно, синку, — відповів тато, поклавши руку йому на плече. — Допомагати завжди можна. Це не завжди про гроші. Це про те, що ти відчуваєш і чим готовий поділитися з іншими.
   Тут несподівано до них підбігла білка, немов зацікавившись їх розмовою. Тато з Деном одночасно голосно розсміялися.  

— Але важливо пам'ятати, що допомагати треба з розумом, — тато вирішив звернути увагу Дена на дуже важливу річ. — Адже допомога іншим — це не просто дарувати все, що в тебе є. Іноді ти можеш хотіти допомогти, але якщо це означає, що ти сам опинишся в складній ситуації і не матимеш достатньо для себе, це не завжди найкращий варіант.

   Тато зробив паузу, щоб Ден міг усвідомити важливість цього.
— Уяви собі, що ти даєш усе, що маєш, іншій людині, але потім тобі самому потрібно щось важливе — наприклад, купити їжу чи оплатити щось важливе. Якщо ти не матимеш грошей для себе, як ти зможеш допомогти в наступний раз? І навіть більше — як ти зможеш подбати про себе, якщо ти не зможеш забезпечити свої базові потреби?

   Ден задумався.
— Тобто, допомогти — це не тільки про те, скільки грошей у тебе є, — відповів він, намагаючись зрозуміти.
— Саме так, — підтвердив тато. — Кожен із нас повинен піклуватися про себе, перш ніж допомагати іншим. Якщо ти не матимеш чого їсти, ти не зможеш нагодувати інших.