Читати книгу - "Історія однієї з фей, Тетяна Собчук"

Всі були одягнені у вечірнє вбрання. А дідусь у схожий костюм, як у Річарда. Як ніяк він голова сім'ї та господар сьогоднішнього вечора.

Коли ми підійшли до мене, одразу підбігли дівчатка. Оскільки гості тільки почали прибувати, ми мали деякий час, щоб поговорити.

— Привіт, — сказала я подругам.

— Привіт, — відповіли вони майже одночасно.

— Прекрасно виглядаєте, — усміхнулася я їм.

— Спасибі, — сказала Глорія, — ви теж чудово виглядаєте.

— Так, — підтвердила Джесс, — як справжня пара.

— Дякую, — трохи зніяковівши відповіла я, — Річард наполягав на тому, щоб убрання було в одному стилі.

— І це правильно, — продовжила Глорія, — щоб усі повірили, що ви пара і заручені, вам сьогодні й далі на людях треба бути якомога частіше разом.

Ми поговорили ще деякий час, а потім до нас підійшов дідусь та Річард.

— Готова? — звернувся до мене дідусь.

— Напевно, — трохи впевнено відповіла я.

— Дівчата вам краще підійти до Міранди та Сабріни, — сказав він уже Глорії та Джесс, — вони стоять у першому ряду.

— Добре, — відповіла Глорія.

— Удачі вам, — сказала Джесс, звертаючись до нас із Річардом.

—Дякую, — відповів хлопець.

І дівчатка пішли. Дідусь вийшов на невеликий подіум і почав свою промову. Я від хвилювання не помітила, як вчепилась у руку хлопця. Він помітивши це поклав свою вільну руку поверх моїх заспокоюючи.

— Нічого не бійся, — сказав він, — ми вийдемо разом і тобі зараз не треба нічого говорити. Сьогодні твій день.

— Спасибі, — відповіла я йому, — а як же оголошення про заручини?

— Це ми скажемо сьогодні, але трохи пізніше.

І тут я почула слова дідусеві про мене.

— Пора, — сказав Річард і одразу посміхнувся.

Я наслідувала його прикладу. І ми піднялися на подіум до дідуся. До мене одразу підбігли фотографи з преси та почали робити знімки. Зробивши на їхню думку достатню кількість фотографій, вони відійшли і дідусь оголосив про початок свята.

Усі почали розступатися утворюючи коло із місцем для танців. Перший танець я мала танцювати з дідусем. На моє щастя та радість це був вальс. Протанцювавши трохи з Георгієм до нас підійшов Річард, і я почала танцювати з ним. Дідусь запросив бабусю, якийсь чоловік запросив мою маму. А потім підтяглися й решта парі. Потім ми зупинилися і відійшли трохи відпочити. Вийшли на невеликий балкончик подихати свіжим повітрям. Надворі вже почало темніти і з'являлися перші зірки. За танцями я не помітила, як минуло піввечора.

— Підемо, — сказав Річард, — треба оголосити про наші заручини.

— Ходімо.

Цього разу я залишилася внизу, доки хлопець говорив невелику промову. Потім він покликав мене, і я піднялася до нього. І знову спалахи фотокамер. Танцювала цього разу з Річардом.

Пізніше до нас підійшли мама, бабуся та дівчата.

— Ми підемо відпочивати, — сказала мама.

— Вечір скоро закінчиться, — почала бабуся, — тож якщо хочете, то ви теж можете йти.

— Ми трохи пізніше піднімемося, — сказав Річард.

— Добре, — відповіла мама, — доброї ночі.

— Доброї ночі, — відповіла я всім. А потім обернулася до хлопця і запитливо подивилася.

— Не бійся, з тобою нічого не станеться, — посміхнувшись, відповів він, — ми трохи прогуляємося в саду, а потім підемо відпочивати.

— Добре, — сказала я і взяла хлопця під руку, яку він запропонував.

— Як тобі твій перший бал? — спитав хлопець через кілька хвилин.

— Трохи втомилася, — чесно відповіла я.

— Це лише початок, — з усмішкою відповів він, — я хотів би запросити тебе завтра на прогулянку містом.

— З задоволенням, — відповіла я, — це для публіки чи просто відпочити?

— Просто відпочити. Я покажу тобі свої улюблені місця. А за тиждень ми зможемо пройти до Академії, а там і до бібліотеки.

— Добре, — відповіла я.

Ще трохи прогулявшись ми піднялися нагору. Річард провів до моєї кімнати і став навпроти.

— Дякую за прогулянку, — сказала я, — до завтра.

— І тобі дякую, що пішла зі мною, — відповів він, а потім підійшов ближче і поцілував у щоку, — доброї ночі.

— Доброї ночі, — відповіла я і швидко зайшла до своєї кімнати.

Зачинивши двері я сперлася на неї спиною і про себе посміхнулася.