Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Різдвяні пригоди кролика Пухнастика та Іванки, Інга Квітка 📚 - Українською

Читати книгу - "Різдвяні пригоди кролика Пухнастика та Іванки, Інга Квітка"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Різдвяні пригоди кролика Пухнастика та Іванки" автора Інга Квітка. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 29
Перейти на сторінку:

— Це правда, — погодився гном Золоті руки. — На жаль Володарка прийшла до нашого лісу саме через безсмертя, яким володіє Єдиноріг. Всіх істот, які жили тут — вона зачаклувала, взяла собі їхні сили та ув’язнила в кайдани, які, неможливо розірвати. Ми вже все перепробували. А ми, гноми — це всі знають, — зауважив Золоті руки, — вміємо робити особливі речі з будь-яких матеріалів, неважливо, що перед нами: камінь чи залізо. Речі, створені нами, здатні на великі справи! Навіть мечі, які я викував особисто не можуть перемогти ланцюги Володарки! За весь час нам не вдалося дістати ні шматочка того ланцюга, щоб дослідити з якого металу він зроблений. 

— Та який там метал? — здивувався Дотепний. — Це все чари! Найтемніші, скажу я вам! 

— Кепські справи, — підсумував я почуте, коли нахилився до Іванки. — Передай мені, будь ласка, той листочок капусти. — я вказав на одну з таць. 

— Слухай уважно, можливо настане та мить, саме щось з того, що ми дізналися від Єдинорога та зараз почуємо від гномів, врятує всіх нас. До цього ми взагалі діяли навпомацки, абсолютно не знаючи, з ким та якими чарами нам довелося та доведеться ще зіштовхнутися. 

— І чого Володарку принесло сюди саме напередодні Різдва? — пробурчав я. — В найбільше свято року?

— Кролику, тихіше жуй, подякуй за цей дуже смачний обід. У гномів не надто багато їжі, вони діляться з нами тим, чим їх пригощає Єдиноріг та інші — тобто останнім. Чи ти думав, ця капуста тут виросла? Тоді згадай, наскільки витнулася ялинка у підземеллі за три роки, — прошепотіла Іванка. — Крім цього уважніше слухай, — порадила Іванка. 

— Добре, — я в черговий раз поступився Іванці. Врешті решт вона дівчинка і якщо бути геть чесним — зазвичай каже правильні речі, до яких варто дослухатися. Гноми помітили мою цікавість до капусти й за мить на столі додалася ще одна таця з апетитним зеленим листям та я розумів, що якщо з’їм забагато, то замість того, щоб продовжити шлях, залишуся в підземеллі. Крім того, Іванка мала рацію в тому, що їжа, якою нас пригощають, виросла не під землею і гноми дійсно діляться з нами останнім. Тихенько дожував листок капусти, який тримав у лапці, я ввічливо подякував гномам, — дуже смачно, — підкреслив я, — але все ж хотілося дізнатися, поки ми не пішли, — чому Володарці не вдалося заволодіти рогом безсмертя? 

— О! — зітхнув перелякано Золоті руки. — Темна чаклунка була за крок, щоб заволодіти безсмертям. На той час, як вона прийшла до нашого лісу, Володарка мала сили проти яких ніхто б з нас не вистояв. Тому Місяць попросив Єдинорога відмовитися від своєї сили — безсмертя, тобто добровільно віддати ріг — при чому повністю, не залишити собі ані крихти власної могутності. Тож Єдиноріг віддав ріг, в якому захована його сила. Я мав створити скриню з такої міцної сталі, якої до цього ще не бачив світ. Так і сталося. Місяць приніс мені цей матеріал — казав, нібито з іншого планети. Він сподівався, що зла чаклунка за допомогою жодних чарів, якими володіє чи володітиме, не зможе розбити скриню на друзки. Крім того, щоб Володарка точно не могла відкрити скриню — потрібен ключ. Той, який також не можна підробити за допомогою чаклунських вмінь. Де взяти такий ключ? Металу ледь вистачило на скриню. Тож Місяць звернувся до Різдвяної зорі.  

— Так, — хитнув головою Дотепний, — вона стала ключем. Тим паче, що ніхто б з нас в той момент не вигадав найкращої схованки для так званого ключа. Адже зоря з'являється на небі раз на рік і скільки Володарка не шукала її так і не змогла знайти. Вона облетіла все небо. Під кожну хмару зазирнула, але так і не знайшла. 

— А як на Різдво до цього вам вдавалося її врятувати від Володарки? — поцікавився я. 

— Спочатку вона не знала, де захована скриня і як виглядає ключ. Це допомогло нам «прожити» спокійно хоч трохи. Потім, коли їй вдалося за допомогою дерев, які почали підкорятися їй та отримали силу Крука, дізнатися про скриню… — задумався гном Золоті руки, — бо одне з дерев бачило, як Місяць спускається до нас. Вона дізналася про метал та побачивши Єдинорога, який залишився без рога, здогадалася, що ми заховали його силу. Далі вона шукала, де захована скриня і тільки нещодавно дізналася про найпотаємнішу схованку, адже ми сховали скриню під дном озера й от тепер, скоріш за все, як не зараз, вона поспішає до озера, а далі буде чекати на зорю. Але і про тебе, кролику, Володарка не забуває. Згідно з пророцтвом трьох сестер саме ти завадиш їй заволодіти тим, що заховано під дном озера. Точно ми не можемо сказати, чи вона буде намагатися викрасти зорю з неба, а потім поспішить до озера, чи навпаки та в будь-якому разі цей передріздвяний вечір стане вирішальним. 

— Чув, Пухнастику, — прошепотіла Іванка. — Ми достатньо відпочили, набралися сил, час поспішати, попереду ще встигнути не лише дійти до гори, а і піднятися на неї. 

— Так. — погодився Працьовитий. Його погляд видавав хвилювання, який він намагався приховати. — Гору охороняє сам Дракон… 

— І чому я не здивований? — фиркнув я і почав вставати з-за столу. 

— Котра зараз година? Я забула годинник вдома, як йшла шукати Пухнастика, тож, — пояснила дівчинка. 

— До того, як почне темніти залишилось три години. Варто поспішати…, — Золоті руки не договорив до кінця. Він почав хапати ротом повітря і тицяти пальцем уперед. 

Я подивився, куди він показував і ми побачили величезну ялинку. У цей момент луснув горщик, в якому вона росла цілих три роки, якщо, звісно, так можна сказати. Не впало ж дерево лише з однієї причини — верхівка ялинки вперлася в самісіньку стелю. 

— Отакої, — зауважив я, — пішли звідси, бо зараз почнеться. 

Проте встигнути дійти до виходу ми не змогли. Нас оточили гноми з усіх боків і почали обіймати та один поперед одного підстрибувати від радості й дякувати нам. Іванка зашарілася та опустила очі. Я теж відчував себе ніяково. Через голод та розповіді гномів про Володарку ми й забули про пелюстки Диво-квітки, які Іванка поклала у горщик до ялинки. 

1 ... 17 18 19 ... 29
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Різдвяні пригоди кролика Пухнастика та Іванки, Інга Квітка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Різдвяні пригоди кролика Пухнастика та Іванки, Інга Квітка"