Читати книгу - "Віршики про перший сніг, Стружик Лев"

На гіллячці жолудь сніжний
Тихо спить, в снігу лежить.
Все довкола біле й ніжне,
Сонце світить, сніг блищить.

Дуб старий стоїть високий,
Жолудь мирно дрімає.
Зимний вітер шепче слово,
Щось казкове промовляє.

Там, де гілка тихо схиля,
Жолудь крутиться в снігах.
Він чекає теплий промінь,
Що зігріє у руках.

І кружляє сніг лапатий,
Віє вітер, свист летить.
Дуб під снігом весь сховатий,
І жолудь у сні лежить.

Може, знову він прокинеться
Навесні, як стане тепло.
І, як мрія, розпочнеться
Життя нове під крилом.

А зараз він спить тихенько,
В білих шубах, мов дитя.
І у світі спить маленька
Мрія, тиха і проста.

Ти поглянь на шлях морозний,
Сніг кружляє над землею.
Сніжний жолудь, тихий, босий,
Спить, мов світло над душею.

Тихо ніч зірки насипле,
Покриває їхній шлях.
Сніжний жолудь міцно спить тут,
Він – надія в білих снах.