Читати книгу - "Клуб убивць, Макс Дикий"

Такі місця починають навіювати на мене нудьгу. Бар переповнений людьми і всі вони — фанатики Бога. Коли я починав займатися цією справою, то у мене було набагато більше мотивації, зараз же те, що копи почали наступати на пʼяти, трохи напружує. 

Я відкриваю чергову петицію, яка якраз набрала кількість голосів. Кожного разу, коли якась петиція набирає голоси, я маю перевірити людину. Бо якщо дані не підтвердяться, ніхто нікого не вбиватиме.

“Роман Кравченко є багатим і впливовим бізнесменом, заробляє він, до речі, на будівництві, і часто через банкрутство фірм-прокладок, люди залишаються ні з чим, а він — з їхніми грошима, і так по колу. І якби ж це був його єдиний грішок, та насправді ходять чутки про інший бік його "афер". В вузьких колах відомий як "Чорний вдівець", бо вже аж чотири його дівчини за останні два роки померли, а ще одна після стосунків з ним знаходиться в психлікарні. У багатіїв-психопатів бувають різні хобі, але таке точно не з тих, які можна дозволяти. Поліція заплющує очі на ці справи через його статус, але Бог очі не заплющить… Прошу вас підтримати цю петицію! " 

Я гортаю коментарі під дописом. 

Марта: “Він заслуговує смерті! Такі не мають права топтати землю!”

Дмитро: “А ви все добре перевірили? Раптом ті жінки померли своєю смертю?”

Ксенія: “Я знаю одну з тих дівчат, що наклала на себе руки, це він її довів, вона була дуже життєрадісною і сама не могла цього зробити!”

Макс: “Голосую за те. щоб його прибрали!”

Я читаю це все і починаю перевіряти цього Кравченка. Запускаю програму пошуку. Бачу видалені з інтернету статті. Дійсно, хтось підчищав всі ті журналістські розслідування, але що було в інтернеті хоч раз, те ніколи не зникне. Власне, це також і єдина слабкість "Єпетиції". Але все ж з "Єпетицією” я попрацював набагато грунтовніше. 

Я знаходжу навіть поліцейські звіти, все аж надто просто. В одному з них, в нередагованій версії, згадуються прощальні листи двох з тих жінок. Я виловлюю в них два цікавих уривка:

"Я не можу так більше жити, Романе. чому ти покинув мене? Я нічого не зробила, щоб ти так вчинив зі мною! Ти просто зник. нічого не пояснюючи, перестав відповідати на дзвінки, а потім я дізналася. що в тебе є інша жінка! Я не хочу жити без тебе…”

І другий лист:

“Ти ніколи мене не кохав, а я вірила, що потрібна тобі. Спершу у нас все було просто чудово, а потім ти став придиратися до мене, говорив, що я не підходжу тобі, після чого зник… Я побачила в інтеренеті твоє фото з іншою жінкою. Чому ти так вчинив зі мною?”

Все ніби ненастільки чітко, але з іншого боку, ці шматки видалили. Навіщо? Якщо він не винний, то цього не мало трапитись.

Я вирішую зламати його телефон і почитати переписки. Якщо Роман дійсно підбурює їх, це має якось проявлятись. Зробити це виявляється достатньо просто навіть з мого ноута, а не стаціонарного компа. Коли я відкриваю його переписки в телеграмі, то одразу бачу папку "дівчата", яка привертає мою увагу. Щойно відкриваю її, то бачу одразу більш ніж десять різних переписок. В багатьох жінки пишуть, а він не відповідає, але все одно не блокує їх і це здається мені підозрілим. Натрапляю на один з діалогів, в який пишуть прямо зараз. 

"Якщо ти не відповіси мені, я не знаю, що зроблю…" — пише якась "Катя 3". 

Коли я прочитую повідомлення, вона це помічає, а я ще не встигаю відмітити його знов як непрочитане. Вона пише мені далі:

“Я зараз на даху свого будинку, якщо ти зараз не приїдеш. то може трапитися щось погане…”

Я насуплююсь. Блін, і нащо я вліз… Тепер буду відчувати відповідальність за це недолуге життя… 

"Добре, я приїду. Почекай будь ласка", — пишу дівчині.

А потім швидко думаю. Кому можна написати? Я знаю того копа, який тоді вийшов на мого хакера… Точно.

Дані на Миколу я отримав ще тоді, коли він зловив мого хлопця. 

Я відкриваю листування в телеграмі. Я вже раз писав йому, але фіг його знає, яка буде його реакція.

"Дам тобі адресу, там дівчина хоче скоїти дещо дурне, врятуй її", — пишу коротко. — "Будь на місці за півгодини максимум."