Читати книгу - "Згубний ліс, Дмитро Деркаченко"

Цей ліс старий, темний і страшний. Недарма в народі його називають Згубним. Ніхто не відає його таємниць, крім посвячених і наймудріших. Мудреці неохоче діляться таємницями з простими смертними, і горе тому, хто наважиться відшукати посвячених, які мешкають тільки в Згубному лісі.

Сміливці й безумці, що зажадали розкрити таємницю лісу, неминуче знаходять смерть серед його дерев. Ніхто не повертається зі Згубного лісу – зі стародавнього володіння богині смерті, що відома під безліччю імен, – бо нікому не під силу збороти смерть на її споконвічній землі.

Про Згубний ліс ходить світом багато жахливих легенд, і попри зловісну славу лісу, знаходиться багато охочих відвідати прокляте місце. Бо завдяки забаганці богині смерті ширяться і множаться чутки про ліс, засіваючи душі  людей жагою до таємниць і наживи та удобрюючи їх надією на успіх.

Кожен, хто ступає у володіння богині смерті, приречений. Слуги богині, демони, які ніколи не відпочивають та не знають жалю, чують подих душ прибульців, чують їхні думки, відчувають їхні страхи і зневажають закони гостинності. Вони безпомилково знаходять непроханих гостей, позбавляють їхні душі тіл і супроводжують туди, звідки ніхто не повертається – у країну мертвих. На останньому порозі душі нещасних сміливців і зарозумілих дурнів зустрічають того, кому богиня смерті дозволила безперешкодно мандрувати Згубним лісом – вартового, що охороняє вхід у її царство.

Раз на сто років до лісу приходить людина, що прагне покінчити зі своїм багаторічними поневіряннями і вмерти. Це безсмертний, що блукає світом. Його доля – гинути й воскресати – чергова химерна вигадка богині. Спустошений безкінечним життям він врешті знаходить шлях через Згубний ліс до заповідного озера, де знаходить своє призначення. Там, на порозі країни мертвих, у нього достатньо часу оцінити примху богині смерті, що зведена у непорушний закон. Той, хто приходить в надії вибратися живим – неодмінно гине, а той, хто шукає смерті – залишається жити.

Кінець