Читати книгу - "Несподівані перетворення. , Галіція Мідвест"

– Ну, як завжди, – розчаровано зітхнула дівчина, намагаючись згадати своє видіння. – Там хтось був у тому лісі! Жінка з теплими очима і діти, – Галя з усіх сил намагалася вхопитися за зникаючі уривки марева, схопившись за голову.

– Вибач, то, мабуть, ліцензована інформація, і дід швидко змінив паролі закляття на доступ до пам’яті. Тепер зрозуміло, чому раптом він почав закривати очі на лісові корпоративи айтішників, ще й пивом на соснових бруньках їх пригощав та суничним вином, – винувато зітхнула мавка, зрозумівши, що підступно привітний мізантроп Ох часу не гаяв. – Як твої коліна? – квапливо додала вона, здогадавшись, що дідусь, який вдавав з себе технологічно неграмотного, знову її перехитрив.

– Дякую, твій лайносьон допоміг, – Галина намагалася пожартувати. – Соломіє, – вона підійшла до Мавки і незграбно обійняла її за шию, побоюючись торкатися спини, – я дивним чином почуваюся краще. Насправді. І в очах уже не хлюпає, – посміхнулася дівчина.

– Послухай, Галю, – раптом сказала серйозно Соломія, дивлячись своїми неймовірними фіалковими очима у темно-сірі очі дівчини, пригорнувши її до себе. – Наш світ дещо хаотичний та невпорядкований, як і з організацією у нас є суттєві проблеми, але ти недарма тут, і ми вже згаяли багато часу на другорядні речі.

– І які в нас першорядні речі, що вимагають більшої уваги? – також серйозно віповіла дівчина, грайливо торкнувшись пасма рудого волосся Мавки.

– Відпочивай, можеш навіть поспати, ти в безпеці. Сьогодні опівночі буде велика нарада, і ти все зрозумієш, я обіцяю. Ти не одна, ми всі твоя родина, – запевнила Соломія та відпустила Галю з обійм, намагаючись не думати про той випадок у лісі, коли милувалася дивним танцем у місячному сяйві сп’янілої від вовчих ягід дівчини, про що остання й не здогадувалася.