Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Вогняний бог Марранів 📚 - Українською

Читати книгу - "Вогняний бог Марранів"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вогняний бог Марранів" автора Олександр Мелентійович Волков. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 39
Перейти на сторінку:
віддалений куток двору, де Енні намагалася зрозуміти мову королеви-миші, прийшла місіс Анна. Вона не була хоробра, як її дочки, і, пронизливо заверещавши, збиралася знепритомніти, але миші в одну мить зникли, немов провалилися крізь землю. Місіс Анна налетіла на дітей з жорстокими докорами.

— Ах ви, негідники! — кричала розлючена жінка. — Я збожеволію від ваших вигадок! То принадили на ферму хмари шкідливого вороння, то розвели мільйон мишей… Тепер чекай, що вони вип'ють яйця у пташнику і згризуть зерно у комоpax.

— Та їх набагато менше мільйона, мамо, — усміхнулась Енні. — Вони дуже милі й сумирні. Вони приходять тільки на свист і нічого не чіпають на фермі.

— І слухати нічого не хочу! сердилась місіс Анна. — Давай сюди свищик!

І на велике горе Енні свистульку у неї забрали. Побачення з мишачим поріддям припинилися.

Що й казати, довелося залишити надію і на появу Кагги-Карр, і на допомогу мишачої королеви. Тоді Енні з Тімом згадали про підземну річку, яка принесла Еллі та її троюрідного брата Фреда Каннінга у царство семи підземних королів. Подорож під землею здавалася дітям легко здійсненною.

— Справді, міркували вони, — досить дістати доброго човна, зібрати якомога більше провізії, свічок і смолоскипів, сірників… Кілька днів плавання — і ми в підземеллі. А вибратися нагору, у Чарівну країну, дуже просто.

Діти довго думали, чи взяти з собою в подорож Тотошка? Що й казати, песик був великий знавець Чарівної країни і дуже б там придався. Але собачий вік короткий, і Тотошко вже постарів, втратив колишню жвавість і енергійність, у нього вже були онуки. Так от одного з онуків, на ім'я Арго, Енні з Тімом вирішили зробити своїм супутником.

Арто дуже скидався на Тотошка, яким той був у молодості. Така ж шовковиста чорна шерсть, розумні оченята з-під кошлатих брів, та ж відданість хазяям і готовність будь якої хвилини піти за них на смерть.

Про своє рішення Енні сказала Артошкові. Чи зрозумів її песик? Напевно, зрозумів, тому що улесливо заметляв хвостиком.

Восени Енні Сміт і Тіма О'Келлі віддали вчитися. Час розпочати навчання для Тіма настав роком раніше. Але чи міг він піти до школи без своєї Енні? З криком, зі сльозами хлопчисько добився від батьків дозволу пробути вдома ще рік.

Тепер він був на голову вищий за Енні і решти першокласників і першокласниць. Рум’яний, з білявим чубчиком, широкоплечий, з міцними кулаками, він був надійним захисником Енні від будь-якого кривдника.

Звичайно, Тім та Енні сиділи за однією партою і уроки робили разом.

— От нерозлучна парочка! — сміялися дорослі.

У перші шкільні канікули Енні й Тім відпросились у батьків і поїхали в штат Айова, до Фреда Каннінга.

Коли Джон Сміт відпускав меншу доньку у далеку поїздку, з його лукавої усмішки було помітно, що він розуміє, навіщо Енні й Тім вирушили в подорож. Але він не показав їм цього і тільки побажав весело провести час.

Альфред Каннінг, студент Технологічного інституту, зустрів маленьку кузину Енні і її товариша дуже привітно. На несміливе прохання Енні провести її, Тіма і Артошка в печеру де починається підземна річка, хлопець розсміявся.

Хіба Еллі не казала тобі люба крихітко, що вхід до тієї печери завалився? Через це нам довелось вирушити у незвичайну подорож…

Енні заперечила:

— Я це знаю, але думала, що хід до підземної річки розкопаний.

— Навіщо? — запитав студент.

Дівчинка щиро здивувалася:

— Дуже просто, щоб усі могли подорожувати до Чарівної країни!

Альфред реготав аж за боки брався:

— Ох ти, моя маленька! Ти б хотіла, щоб тут відкрилось бюро екскурсій і натовпи туристів повалили в Зачаровану країну?

— А що тут поганого? — поцікавився О'Келлі.

— Це було б жахливо, — серйозно пояснив хлопець. — Чарівна країна тим і гарна, що відрізана від усього світу, і тільки тому там живуть добрі чарівниці Вілліна і Стелла, розмовляють тварини й птахи і панує вічне літо. А якщо туди нагрянуть із Штатів горласті, нахабні джентльмени й леді, то настане кінець цим милим, добродушним створінням — Мигунам і Жуванам! У наших краях уже побував заповзятливий ділок, який пропонував мені купу доларів за те, щоб я показав йому, де рити хід до печери. Грошей я не взяв, а місце показав неправильно. Він покопирсався з десятком робітників тижнів зо два і забрався ні з чим.

— Виходить, нам нічого й мріяти про те, щоб туди втрапити, — засмутилась Енні.

— Ну, ти інша річ, — втішив її Альфред. — Ти — сестра Еллі, а Еллі шанують у Чарівній країні, як могутню фею, котра так багато зробила для її жителів. Гадаю, Страшило та інші були б дуже раді, якби ти, Енні, і твій друг Тім зуміли перебратися через Велику пустелю та Кругосвітні гори й опинитися у їх благодатному краї.

— Так, а тільки як цього добитися? — зітхнула Енні.

— Велике бажання завжди відкриє шлях, — сказав Альфред. Наполегливо думайте і знайдете спосіб пробратись у країну своєї мрії. Думатиму і я, а раптом щось вийде.

Розмова з Альфредом дала дітям надію, і вони повернулися додому заспокоєні.

ПОСИЛКА ВІД ФРЕДА

анікули наближалися до кінця, коли поштовий фургон доставив на ферму Джона Сміта дві величезні скрині, прив’язані на даху. Поштар і кучер насилу спустили скрині, підтягли до будинку і, одержавши на чай, від'їхали. На скринях великими буквами була написана адреса Джона Сміта, а відправником значився Альфред Каннінг із містечка Невілл, штат Айова.

— Це від небожа Фреді, — сказала місіс Анна. — Цікаво, що може бути в таких великих скринях? Напевно, фрукти. Але чому так багато?

— Мамусю, там щось ворушиться, заявила Енні, притуливши вухо до стінки однієї із скринь. — Скажеш таке!

І все-таки доньчині слова схвилювали фермершу, і вона обминала незвичайні посилки стороною. Вирішили не відкривати їх до повернення з поля дядька Джона.

Для Енні, Тіма і всіх довколишніх дітлахів, які дізналися про пригоду, день тягнувся нескінченно. Діти запевняли, що із скринь долинає шурхіт і постукування. Цікавість до дивних посилок зросла неймовірно, але саме повернувся з поля дядько Джон. Озброївшись долотом і обценьками, фермер почав розпаковувати одну із скринь. Щойно він трохи підняв віко, як ізсередини про лунало дзвінке іржання. Джон позадкував, місіс Лина перехрестилась, хлопчики і дівчатка у захваті заверещали.

— Там конячка! — закричав трирічний малюк Боб.

— Не може бути, — відгукнувся фермер Джон. — Який кінь витримає триденне ув'язнення у цій домовині без повітря і їжі?

Проте коли віко впало, із скрині вибрався стрункий гнідий мул, стукнув копитом об землю

1 ... 17 18 19 ... 39
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вогняний бог Марранів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вогняний бог Марранів"