Читати книгу - "Бронзовий птах"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Але жах, який спочатку додав сили Генці і Славикові, поступово минав. Вони раптом відчули себе зовсім знесиленими і заявили, що не можуть більше веслувати. Мишко і Жердяй змінили їх.
Опинившись на кормі, Генка першим порушив мовчанку. Позираючи з дружелюбною посмішкою па Славика, він сказав:
— А Славко наш, га? Як човняра смикнув!.. От уже від кого не чекав!
Ніхто йому не відповів.
— А от Жердяйчик наш перелякався, — продовжував Генка. — Прямо душа в п'яти сховалася.
Жердяй почервонів:
— Вам то що? Взяли та й поїхали в Москву, і все, а мені з матір'ю тут залишатися.
— Ну й що?
— А те, що заріжуть вони нас, от що! — переконано відповів Жердяй.
— Так уже й заріжуть… — посміхнувся Генка.
— А ти думаєш… Це тобі не Москва. Заріжуть, і все. Не перший випадок.
— Хто — вони, і кого вони зарізали? — спитав Мишко. Але у відповідь Жердяй тільки засопів і ще старанніше почав веслувати.
Славик, що сидів на носі, сказав:
— І все ж незрозуміло, чого це човняр. причепився до нас. Невже він справді думав, що ми пливемо на човні вбитого Кузьміна.
— Ех ти, свята простота! — закричав Генка. — Хіба він не може човна розрізнити?..
— У Кузьміна однопарний, а цей двопарний. Іншого двопарного у нас в селі немає, — сказав Жердяй.
— От бачиш! — підхопив Генка. — Ні, тут справа в іншому.
— В чому ж?
— Він боявся, що ми підемо в ліс і побачимо тих парубків і мішки. От чого він боявся. Недарма човнова станція мені здавалася підозрілою.
— Правильно, але при одній умові, — сказав Славик.
— При якій?
— А при тій, що в мішках щось таємне…
Генка театрально підняв руки до неба:
— Це вже занадто! Тут явна банда, а ти сумніваєшся! Нас тільки-но намагалися втопити, а тобі здається, що нічого не трапилося. Що ти за людина, не розумію!
— Які тепер банди? — сказав Славик.
— Бачили такого! — закричав Генка. — «Які банди!» Справжнісінькі, бандитські! І Кузьміна вони вбили, це вже точно!
Жердяй перестав веслувати і злякано подивився на Генку.
— Чому ти вважаєш, що вони вбили Кузьміна? — спитав Славик.
— А хто ж? Його брат? — Генка кивнув на Жердяя. — Скажи, Жердяй, вбивав твій брат Кузьміна?
— Не вбивав він його, — промовив Жердяй і знову взявся за весла.
— А хто вбив?
— Не знаю.
— А я знаю, — уперто повторив Генка, — вони й убили.
Мишко не втручався в розмову. Все, що тільки-но трапилося, здавалося йому диким, неймовірним…
Звичайно, про човен Кузьміна Дмитро Петрович вигадав — це тільки привід, щоб затримати їх. Вже хто-хто, а він знає кожен човен на селі. Так у чому ж справа? Через тих двох парубків? Навряд… Парубки вже давним-давно сховалися в лісі. А от до вбивства Кузьміна це може мати безпосереднє відношення. По обличчю човняра видно, що він убивця. Побачив Жердяя в човні і злякався, що Жердяй докопається до справжнього винуватця… От і хотів повернути їх назад, щоб вони не натрапили на справжній слід…
А що як?.. Мишко навіть похолов. А що як це зв'язано не лише з убивством Кузьміна, але й із зникненням Ігоря й Севи? Може, з ними щось трапилось? І саме тому човняр не хотів пропускати їх уперед… Може, Ігор і Сева стали випадковими свідками вбивства або натрапили в лісі на парубків і ті вбили хлопчиків, боячись, щоб вони їх не викрили… Все може бути в такий неспокійний час. На селі точиться боротьба. То тут, то там убивають то селькора, то сільського активіста… Мало в яку перепалку могли потрапити хлопці… Що ж робити? Він же відповідає за хлопців.
Саме в цю мить пролунав голос Генки:
— Праворуч по борту курінь!
Розділ дев'ятнадцятий
Дивна зустріч
На березі, в затінку дерев, стояв маленький курінь, зроблений з гілок і листя. Біля нього горіло невелике багаття. Біля вогнища сиділи чоловік і жінка.
— Давайте спитаємо, чи не бачили вони хлопців, — запропонував Мишко.
Хлопці поклали весла на борти. Човен сповільнив хід. Мишко приставив долоні до рота:
— Алло! На березі!
Чоловік і жінка повернулися до хлопців. Обоє були у великих рогових окулярах.
— Скажіть, — гукнув Мишко, — тут не пропливали двоє хлопців на плоту?
Чоловік і жінка перезирнулися. Потім, ніби по команді, знову повернулися до хлопчиків, але нічого не відповіли.
— Глухі, чи що? — пробурмотів Мишко.
— Та це ж непмаии, — заявив Генка. — Поглянь, як безглуздо розпливлась морди непмана… Він товстий, лисий, в окулярах; у неї теж волосся пофарбоване…
Мишко знову гукнув:
— Ви двох хлопчаків не бачили на плоту?
Чоловік і жінка знову перезирнулися. Потім чолові підвівся і гукнув:
— Не розумій…
Хлопчики витріщили на нього очі…
— Іноземець, — розгублено пробурмотів Генка.
Перед ними справді стояв іноземець — дебелий лисий чоловік у рогових окулярах, у
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бронзовий птах», після закриття браузера.