Читати книгу - "Десертик, Анна Харламова"

Стоячи під краплями води, Мітчел злився на себе. Він сам зробив так, що Айлі так поводиться. Він сказав, що у них тільки гра. Що ж він тепер хотів, щоб вона кинулась у його обійми?! Вона не така. Айлі горда та вперта. Він згадав її сьогоднішні цілунки і голова пішла обертом. Він буде з нею в одному ліжку, а торкнутись не зможе. Це буде не ніч, а знущання. Він хоче її. Те, що він думав раніше про її цноти вже не є таким. Він закохався. Айлі для нього ідеальна. Проте, йому зась до неї, до її душі та тіла.
  
   Мітчел повернувся у кімнату в одному рушнику, підперезаним довкола талії. Айлі важко задихала, побачивши, як краплини води насолоджуються його тілом, стікаючи по рельєфному торсі. Бути б цими краплинами — промайнуло у голові Айлі.
   — Я можу іти у душ? — пересохлими губами запитала дівчина.
   — Так. — Сухо відповів він, наче щойно і не мріяв бути з нею на одинці.
   Айлі узяла рушник, нічну шовкову сорочку, та пішла до ванної.
   Мітчел одягнув хіпси11, та ліг у ліжко. Він так не нервував, навіть коли втрачав цноту зі своєю першою дівчиною. А зараз він не може вмоститись на ліжку, доки чекає на прихід Айлі. У роті пересохло, а руки геть вологі. У Мітчела здавалось відняло мову, коли до кімнати зайшла Айлі.
   Дівчина була у синій шовковій сорочці, яка ледь прикривала сіднички. Її фігура
просто вражала. Гарні пружні груди, здіймались під мереживною обробкою. Її пе-
рси, створені для нього, вони прекрасно б заповнили його долоні. Шовкова тканина гарно підкреслювала її талію. Мітчел опустився поглядом нижче. Стегна Айлі манили їх пестити, а стрункі ніжки створені для поцілунків. Він бажав пробігтись губами від пальчиків до того місця, де зводяться ніжки. Мітчел важко за-
дихав, його єство, хотіло лише одного – її. Нижня частина тіла була у повній бо-
йовій готовності. Проте він розумів, що йому прийдеться засинати з величезним
дискомфортом у «штанях», бо до Айлі, до її приголомшливого тіла – йому зась.
__________________________
11 Хіпси – молодіжна нижня білизна. Нагадує короткі шорти.
Він невдоволено стиснув кулаки. Він би дуже хотів стати її другом, коханим та коханцем. Він бажає стати останнім чоловіком у її житті з яким вона буде ділити ліжко. Він би зробив так, щоб стати її теперішнім та майбутнім. Як же сильно він бажає її. Але… Зась.
   Він їв її поглядом. Бажав кожною клітинкою і це добре читалось на його обліччі.
   Айлі розчервонілась від його пронизливого погляду. Його очі виказали спочатку шок та здивованість, а потім пристрасть та хижість. Айлі опустила голову, та пройшлась до тумбочки біля ліжка. Вона відчувала погляд Мітчела, чула як він іноді важко ковтає. Якби їй хотілось, щоб він торкнувся її. Проте ця ніч нічого окрім безсоння не дасть. Шкода, що це безсоння не буде Мітчелом.
   — Чому?
   — Що чому? — перепитала Айлі, не зрозумівши запитання Мітчела.
   — Чому ховала таку вроду? Навіщо?
   — Я ніколи нічого не ховала. Тоді коли ти прийшов перший раз у кондитерську, я була у старому светрі, який одягла для того щоб фарбувати стіни. А те, що ти потім мені сказав, про «панду» та ще багато чого, я і вирішила при тобі інакше не одягатись. Яка різниця, що вже буде одягнене на мені. І яка різниця, що перше враження розсіялось би, як тільки ти б мене побачив ось такою. Зовнішність для тебе це все. Я тоді для тебе не підійшла, така яка є. І щоб вже не одягла, я знаю твою думку.
   — Нічого ти не знаєш.
   — Дійсно? То розкажи.
   Мітчел встав з ліжка, і його тіло говорило саме за себе. Айлі важко задихала. Він підійшов у притул. Забираючи з плеча дівчини водоспад волосся, він ніжно поцілував її у шию. Айлі затремтіла, та застогнала від задоволення.
   — О, Айлі. Я хотів тебе, чекаючи у цьому ліжку. Мені вже давно байдуже, що на тобі. Я не хотів тебе більше міняти. Хоча те, що я бачу зараз – не може не радувати. Твоє тіло манить торкнутись. Аромат твого ванільного тіла чекає на мої цілунки. А я чекаю на те, що ти дозволиш мені їх тобі дати.
   — Я хочу цього так само, як і ти, але…
   — Що але?
   — Ти сам сказав, щоб я не мріяла про «нас».
   — Я не кажу, що ми будемо парою. Я кажу про те, що нас тягне одне до одного. То чому  б нам не насолодитись чудовими моментами?! Я хочу тебе, а ти мене. — Він брехав сам собі. Ця ніч могла зробити їх близькими не тільки фізично. Він не жадав ще нікого так, як її.
   — Вибач, я так не можу. Просто сексу, я не хочу.
   — Але чому?
   — Ти, ще питаєш. Як ти не розумієш?!
   — Чого саме?
   — Нічого Мітчеле. Я іду спати. — Айлі стримувала себе, щоб не зізнатись йому у коханні. От бовдур! — подумала вона, та пішла до ліжка.
   — Як важко з вами жінками! — він незадоволений влігся на свою частину ліжка. Як тільки до нього дійшло, що Айлі не змогла сказати, він охолов. Вона в нього закохалась. О Господи! Сама ніжність, закохалась у нього. Він не пара для неї.
   Айлі вляглась на свою частину, та звернувшись калачиком, повернулась спиною до Мітчела. Їй було боляче від того, що він хотів лише проводити з нею ночі, а не кохати її. Вона хотіла, щоб вони втамовували спрагу не лише тіла, але і душі. З її очей закапали сльози, і вона тихо захлюпала. Як шкода, що він не може її покохати.
   Він чув, як вона плаче, проте сказати щось він не міг. Усі слова будуть не доречними, окрім тих, які сказати їй він не може, бо вона заслуговує на кращого хлопця чим він.
   
   Була глибока ніч, а ні Мітчел, а ні Айлі не могли заснути.
   — Можна я тебе обійму? — прошепотів Мітчел, знаючи, що вона теж лежить без сну.
   — Так. — Айлі повернулась до нього обличчям. — Я цього хочу.
   Він просунув руку їй під голову, і вона вляглась на його плече. Поклавши ніжку на його стегно, а руку на груди вона задоволено зітхнула. Мітчел пригорнув її однією рукою, а іншу поклав їй на стегно. Він поглянув на неї, та нахилився для поцілунку. Айлі заплющила очі, чекаючи на його вуста.
   Хлопець ніжно поцілував її, та зустрівшись з нею поглядом, мовив:
   — Мені зараз дуже добре.
   — І мені.
   — Добраніч Десертик.
   — Добраніч Мітчеле.
   Мітчел провів рукою по обличчю, намагаючись прокинутись. Сонячні промені вже торкались ліжка через прозоре вікно. Відкривши очі, він усміхнувся. На його грудях солодко покоїлась Айлі. Простирадла на них уже не було, воно валялося на підлозі, і це дуже порадувало Мітчела. Усі чесноти Айлі були перед його очима. Хоча вона і була у трусиках, її апетитна попка манила, щоб легенько вкусити. Через тонке мереживо виднівся маленький темно русявій трикутничок. Хлопець уявив, як його рука пірнає у її гарячі складочки, і він тихо застогнав. Як же йому хотілось скуштувати її, пізнати, яка вона на смак, вдихати її аромат. У хлопця голова пішла обертом. Він наче збожеволів, йому потрібна була вона. Він тихо вмостив Айлі на подушку, та вийняв руку з під її голови. Айлі солодко замурликала, але не прокинулась. Він всівся біля її ніг та нахилився у перед, ледь торкаючись її трусиків, він зняв їх і його подих перехопило. Її ніжка «квітка» манила торкнутись до неї губами, що він і зробив. Розвівши її ніжки, він провів язиком по її пелюсткам. Він не втримався та утробно застогнав. Її рожева, ніжна та солодка троянда розбудила його плоть. Її врода, смак та аромат зводили його з розуму. Він провів знову язиком, а  потім засунув його у глиб її шовку. Айлі скрикнула та швидко розплющила очі. Вона обперлася об лікті, та побачила голову Мітчела між своїми ногами. Він старанно облизував та цілував її квіточку. У неї голова запаморочилась від насолоди, та неймовірно, збуджуючої картини. Айлі застогнала і її голос ще більше піддав жару та задоволення Мітчелу.
   — Мітчеле. — Айлі важко задихала. — Нам не слід… — вона застогнала, — цього робити. — Вона ледь вимовляла слова. Солодка млість розлилась у низу живота. Вона стала вологою та гарячою.
   — О, Айлі, яка ти смачна. Куштував би тебе в день та в ночі. — Він провів язиком по розпаленій плоті і дівчина затремтіла. Мітчел відчув жар на своїх губах, навіть не торкаючись до її троянди. Айлі була збуджена до знемоги. Мітчел, усміхаючись, зустрівся з її поглядом. Дівчина не відвела очей, а навпаки, пильно дивилась у його темні очі від бажання. Мітчелу сподобалось, як вона виказує свою пристрасть та не соромиться його. Він так само не покидаючи її очей, зайнявся задовольняти квіточку Айлі та власний голод. Дівчина дивилась на нього до тих пір, доки не відчула перші хвилі задоволення. — Так мій Десертик, так. — Мітчел продовжив свої солодкі старання, і у цю мить Айлі вибухнула у хвилях екстазу. Застогнавши, та викрикнувши його ім’я, вона гепнулась на подушку. Мітчел не відривав вуст від її плоті, доки та пульсувала і віддавала свій смачний нектар. — Айлі. — Він піднявся над нею, та дивлячись їй у вічі, усміхнувся. — Ти солодша за мед.
   — Мітчеле, це було неймовірно. Цілуєшся ти просто чудово.
   Вони голосно розсміялись. Він нахилився до неї, та почав пристрасно цілувати її. Айлі з жадібністю накинулась на його губи, які за смаком нагадували солоний бриз. На його вустах було свідчення її задоволення. Вона стогнала та важко дихала, чим змушувала божеволіти Мітчела.
   Хлопець лежав між її розсунутими ніжками та давав їй відчувати, як він бажає бути у ній. Його тверда плоть впиралася об її лоно, зводячи з розуму обох. Він почав цілувати її вилиці, шию, потім зупинився на двох бутончиках – яких обдарував найніжнішими цілунками. Він смакував її грудьми, та утробно стогнав. Айлі вигнулась під його губами, коли відчула його цілунки на животику. Він знову опускався до низу, але Айлі мала інші плани. Вона зупинила Мітчела, та піднявши його за підборіддя до своїх вуст, тихо мовила:
   — Моя черга смакувати тобою. — Вона цмокнула його, та перевернула на спину. Цілуючи його губи, вона відчула, що вони обоє тремтять. Це було від бажання та від неймовірних почуттів. Айлі забулась вже, як воно бути з чоловіком, як кохатись, як віддаватись. Але Мітчел швидко її оговтав. Вона бажала його, як ще нікого у житті. Вона усім єством бажала відчути їхнє поєднання. Але спочатку вона посмакує ним, як він насолоджувався хвилину назад нею.
   Вона, опускалась до плаского живота Мітчела, цілуючи та облизуючи кожен сантиметр. Чуючи його глибоке та важке дихання, та іноді утробний, хриплий стогін – Айлі знала, що на вірному шляху. Дівчина дійшла до білизни, під якою на неї чекала пульсуюча та тверда плоть. Айлі зняла з нього білизну, та задоволено усміхнулась, то дивлячись униз, то у вічі Мітчелу. Його чоловіча гордість була у повній готовності – отримувати ласки. Айлі провела язиком по вражаючим розмірам його «друга», та прицмокнула від задоволення. Мітчела затрусило і він застогнав, відчувши та дивлячись, як Айлі узяла «його» до рота.
   — Айлі. Мій Десертик. Що ж ти зі мною робиш?! — Мітчел дивився на Айлі і на те прекрасне дійство, що вона робила з його «другом».
   Айлі вправно оволодівала твердою «сталю», і кожного разу зітхала від збудження, коли все глибше обхоплювала «його». Проводячи язиком, цілуючи, граючись рукою, та беручи у повну довжину його єство, Айлі доводила і себе і Мітчела до безпам’ятства. Мітчел відчув, що ще от-от та вибухне, і узявши Айлі за обличчя, відсунув її від себе.
   — Ні, ні, ні. — Запротестувала Айлі, та знову узяла його тверду, проте таку шовкову плоть до ротика.
   Мітчел застогнав, та затремтів.
   — Айлі. — Хвилі оргазму були такими довгими та потужними, що Мітчелу не вистачало повітря. Ще такого з ним ніколи не було. Він задоволено засміявся.
   Дівчина облизала губи, та усміхнулась. Її рожеві щічки палали, а дихання було важким та частим. Мітчел потягнув її у свої обійми, та пристрасно поцілував. — Це правда.
   — Що саме? — лежачи на його грудях запитала вона.
   — Що жоден чоловік опинившись у твоєму ліжку не захоче піти.
   — Це лише початок. — Айлі облизала губи, та потерлась низом живота об його «друга».
   — І це дуже гарний початок. — Він перевернув її на спину, та почав знімати з неї сорочку. — О, Айлі. Десертик мій. Яка ж ти прекрасна. — Він дивився на оголене тіло Айлі, та важко дихав. Дивлячись на її рожеві пуп’янки, на шовковий животик та на «квіточку», його «друг» знову почав оживати.
   — Мітчеле. — Айлі дивлячись у його очі, провела долонею по його вилиці.
   Мітчел заплющив на мить очі. Її ніжна долоня, її тепло привели його до тями.
   — Айлі, я дуже тебе хочу.
   — І я тебе. — Усміхнулась вона.
   — Але цього краще не робити.
   З обличчя Айлі у мить зникла посмішка.
   — А що по твоєму ми зараз робили?!
   — Дуже приємні речі. — Його очі потемнішали, згадуючи, що було мить назад. — Але краще зупинитись. Це для обох буде кращим.
   — Добре. Як скажеш. — Айлі потяглась за сорочкою, і прикрившись нею, мовила: — Злізь з мене, будь ласка. — Айлі не дивилась йому у вічі. Їй було боляче, вона була розгублена та почувалась самою самотньою на землі.
   — Айлі, я не хотів тебе образити. — Мітчел хотів торкнутись її обличчя долонею, але дівчина відвернулась.
   — Дозволь я піду. Я прошу тебе.
   Мітчел зліз з неї, та хотів вибачитись, проте Айлі швидко побігла до ванної, прикрившись сорочкою.
    Хлопець був на себе злий за те, що скривдив її, відштовхуючи від себе. Спочатку насолоджуватися нею, а потім відмовити.
   — От я козел! — стукнувши по ліжку кулаком, сердито мовив Мітчел.
  
   Настрою не було в обох, коли вони сіли за стіл снідати. А от у бабусі настрій зашкалював.
   — Айлі, дитинко ти чудово готуєш! Такі смачні круасани. Я такі їла лише коли їздила з його покійним дідусем Мітчела у Париж. — Вона поглянула на онука.
   — Дякую. — Посміхнулась Айлі.
   — А ви куди поїдете у медовий місяць? — поцікавилась бабуся, хитро дивлячись, то на онука то на Айлі.
   — Ми ще про це не думали. — Мовив хлопець, встаючи зі столу. За весь ранок вони з Айлі не глянули одне на одного.
   — А варто подумати. Весілля ж не за горами.
   — Ми подумаємо, обіцяємо. — Тихо, наче мишеня мовила Айлі, і встаючи зі столу, додала: — я сьогодні буду пізно. У мене багато роботи у кондитерській.
   — І я буду пізно. — Знімаючи зі стільця піджак, він накинув його на себе. Дійшовши до дверей кухні, його зупинив голос бабусі.
   — Є ні, мої любі. Ніяких «пізно». Чекаю вас на вечерю. Ми сьогодні підемо до ресторану і поміркуємо про весілля. Зрозуміло?
   Нарешті погляди Айлі та Мітчела зустрілись.
   — Так бабусю.
   — Добре, я постараюсь як найшвидше усе закінчити у кондитерській. — Айлі позбирала посуд зі столу, та почала його мити.
   — Мітчел, а ти взагалі нічого не забув? — насупилась жіночка.
   Мітчел оглядівся та знизив плечима.
   — Та начебто ні. А що?
   — Поцілувати свою наречену перед виходом.
   — Він вже мене поцілував… у спальні. — Айлі розчервонілась.
   — Коли чоловік йде на роботу, він повинен поцілувати свою кохану. Яка різниця, що було уночі. Це інше. Уночі пристрасть. А у день діліться більше ніжністю.
   Мітчел мабудь уперше за все життя зніяковів. Він не міг подивитись у вічі Айлі, а тим паче підійти, і як ні в чому не бувало поцілувати її. Хоча хотів цього більш за все на світі. Торкнусь вуст свого Десертика, обійняти та попросити вибачення.
   Айлі бачила, як Мітчел тупцював на місці, та не рішуче споглядав на неї з під лоба. Тому Айлі узяла усе в свої руки. Якби боляче не було після сьогоднішнього ранку, після його відмови – треба грати перед бабусею свою роль. Дівчина підійшла до шотландця, та притягнувши за комірець, торкнулась при відкритими губами до його теплих вуст.
   Вони обоє солодко зітхнули, виказавши як чекали на це. Їх обох залила фарба. Ніхто з них, не хотів зізнаватись, у тому як їм хотілось цього поцілунку. Але не стримавши зітхання, вони видали самі себе. Мітчел притис Айлі до себе, та запустив свій язик у її гарячий ротик. Поцілунок був не довгим, проте розум в одну мить здавалось відімкнувся в обох.
  Якби він хотів занести її на другий поверх, покласти на ліжко, роздягнути та насолоджуватися нею до знемоги. Проте, це лише мрії.
   Айлі хотіла лише одного, опинитись з ним у їхній кімнаті – і бажано на декілька днів. Вона хотіла, щоб він її їв, як десерт. Проте, цьому не бути. Це лише її мрія.
   Задихавшись, вони подивились одне на одного. Але це була лише мить.
   — Ну, що бабуся, так треба казати до побачення нареченій?!
   — Саме так! Оце, я розумію! Весь у дідуся! — засміялась жіночка.
   — Тоді я пішов. Бувай бабусю.
   — Бувай онучку. Не забудь, я чекаю сьогодні вас на вечерю.
   — Не забудемо. Правда ж Айлі?!
   — Не забудемо. — З червоними щічками мовила дівчина. — Я теж вже піду.
   — Давай я тебе підвезу.
   — Не треба Мітчеле. Ти поспішаєш. А мені ще треба деякі папери на горі узяти. Іди. Увечері побачимось.
   — Я можу почекати на тебе.
   — Айлі, наречений каже, що підвезе тебе на роботу, чого ти уперлась?! Він хоче побути з тобою у двох. Невже не зрозуміло. — Загомоніла бабуся. А наприкінці своєї «тиради», грюкнула палицею по підлозі.
   Айлі і Мітчел аж підскочили.
   — Добре любий, я візьму папери і можемо їхати. Айлі було не до суперечень, а тим паче з такою рішучою бабусею.
   — Я чекаю у машині.
   — Добре.
   Вони розбіглись хто куди, а бабуся сидячи на стільці, – задоволено усміхалась, своєму вмінню маніпулювати людьми.
  
   Айлі майже цілий день, присвятила документам, пов’язаних з кондитерською. Але її думки завжди повертались до чудового ранку. Згадуючи те, що відбувалось у ранці, вона червоніла та зводила ніжки у солодкій знемозі. Чому він припинив?! Чому він не захотів продовження?! Йому ж сподобалось. Вона це відчувала. Він і сам про це сказав. То у чому ж справа? — всі ці питання кружляли над головою Айлі.
   Коли вони їхали у авто, Мітчел ні слова не промовив. Айлі була ображена за це. Хоча б вибачився, чи просто поговорив з нею, але ні. Він мовчав, наче «води у рота набрав». Айлі згадувала усі події ранку. І кожен раз чомусь дивувалась, або запитувала себе. Але відповіді були лише у винуватця цих запитань – Мітчел, ось хто винен, що вона не може нормально працювати. А ще вечеря з бабусею. І розмова про майбутнє весілля. От класно! — впершись головою об руку, Айлі сиділа та гадала, як вони будуть віддуватись з шотландцем перед жіночкою, яку вони обоє побоюються.