Читати книгу - "Я тебе до нього відпущу, Ема Ноель"

— А-а, — тягну розгублено, — тут нікого не було?

Свят різко зупиняється. Окидає швидким поглядом приміщення, ніби тільки зараз збагнувши, що тут може бути хтось ще. 

— Крім п'яного охоронця в будці — нікого. Втекли, — і йде далі, притримуючи мене за поперек.

І тільки зараз до мене доходить, що Свят злий. Стримується, мабуть, і злий. На мене, бо відірвала його від справ? Бо додала клопоту, ніби мені більше нема до кого звернутися за допомогою, а йому більше нема чим зайнятися, крім як рятувати мене.

Помічаю свою сумочку біля виходу, підіймаю її.

— Яся! — вигукую. — Вона може бути десь тут, — і знічуюсь, здуваюся, зустрівшись із поглядом, яким можна сталь різати.

— Якщо вона тут, її знайдуть. А ти їдеш зі мною, — карбує чітко беззаперечним тоном.