Читати книгу - "Твори в 4-х томах. Том 2"

М а к с. Ми вам іще потрібні?

А н т о н і о. Ні.

М а к с. То я, мабуть, піду. Я не дуже люблю це. Викликає надто багато спогадів.

Ф і л і п. Я теж не потрібен?

А н т о н і о. Ні.

Ф і л і п. А щодо цього — можете бути спокійні, ви одержите від нього все: списки, адреси, геть усе. Ця гнида керувала всім підпіллям.

А ь т о н і о. Так.

Ф і л і п. Можете бути спокійні, цей забалакає. Він із породи балакучих.

А н т о н і о. Авжеж, він — політикан. Переді мною вже пройшов не один політикан.

Цивільний (істерично). Ви не примусите мене говорити! Нізащо! Нізащо! Нізащо!

Макс і Філіп перезираються. Філіп усміхається.

Ф і л і п (дуже спокійно). Та ти ж уже говориш. Хіба ти не помітив.

Цивільний. Ні! Ні!

Макс. То, коли можна, я пішов. (Підводиться).

Філіп. Та і я, мабуть, теж.

А н т о н і о. Ви не хочете залишитися, послухати?

Макс. Ні, ні, не хочу.

Антоні о. А буде цікаво.

Філіп. Ми просто втомились.

А н т о н і о. Буде дуже цікаво.

Філіп. Я прийду завтра.

Антоні о. Аяб хотів, щоб ви залишились.

М а к с. Не треба. Будь ласка. Дуже вас прошу. Цивільний. Що ви зі мною хочете зробити?

А н т о н і о. Нічого. Тільки одержати відповіді на деякі запитання.

Цивільний. Я не скажу нічого!

А н т о н і о. Скажете, скажете.

М а к с. Будь ласка. Прошу вас. Я пішов.

Завіса

ДІЯ ІІІ, СЦЕНА 4

Декорація сцени 3 дії І, але вже вечоріє. Коли завіса підіймається, в кімнаті Дорогі Бріджес темно. Філіпова кімната освітлена, вікна запнуті. Філіп лежить долілиць на ліжку. А н і т а сидить у кріслі поряд.

А н і т а. Філіпе!

Філіп (не обертаючись і не дивлячись на неї). Чого тобі? А н і т а. Послухай, Філіпе.

Філіп. Якого ще біса?

А н і т а. Де віскі?

Філіп. Під ліжком.

А н і т а. Дякую. (Зазирає під ліжко. Потім заповзає під нього так, що не видно голови й плечей). Тут нема.

Філіп. Тоді подивися в стінній шафі. Хтось уже знову тут порядкував.

Аніта (підходить до стінної шафи, відчиняє її й уважно оглядає полиці). Скрізь тільки порожній пляшка.

Філіп. З тебе вийшов би непоганий дослідник. Іди-но сюди. Аніта. Мені треба знаходити віскі.

Філіп. Зазирни до тумбочки.

Аніта підходить до тумбочки в головах ліжка, відчиняє її й дістає пляшку віскі. Потім приносить з ванної склянку, наливає в неї віскі й додає води з графина, що стоїть на тумбочці.

Аніта. Філіпе, випий цей склянка, буде краще.

Філіп (сідає й дивиться на неї). А, Чорна Красуне, це ти! Як ти сюди потрапила?

Аніта. З контрольний ключ.

Філіп. Он як?

А н і т а. Я тебе довго не бачу. Я неспокійний. Прийшов сюди, мені кажуть — ти у себе. Я стукав двері, ніхто не відповідав. Я стукав ще. Не відповідав. Тоді я казав: відчиняйте мені двері

з контрольний ключ.

Ф і л і п. І тобі відчинили?

А н і т а. Я казав, ти послав по мене.

Ф і л і п. А я посилав?

А н і т а. Ні.

Ф і л і п. Ти молодець, що згадала про мене.

А н і т а. Філіпе, ти досі з той великий блондинка?

Філіп. Не знаю. Сам не доберу. Все страшенно ускладнилося. Щоночі я прошу її вийти за мене заміж і щоранку кажу, що зовсім цього не хочу. Звісно, довго так тривати не може. Авжеж, не може.

А н і т а (сідає на ліжко, гладить його по голові, пригладжує назад чуба). Тобі погано. Я знаю.

Філіп. Хочеш, я розкрию тобі одну таємницю?

А н і т а. Так.

Філіп. Мені зроду ще не бувало гірше.

А н і т а. Оце й усе? Я гадав, ти будеш розповідати, як ти ловив усі агенти з П'ятий колона.

Філіп. Я всіх не ловив. Спіймав тільки одного. І він був, між іншим, нікчема з нікчем.

В двері стукають. Заходить адміністратор.

Адміністратор. Напередок прошу ласкаво, якщо завадив…

Філіп. Тільки добирайте висловів. Тут дами.

Адміністратор. Я з'явився єдино, аби подивитися, чи все в рамках. І запобігти можливим учинкам молодої дами в разі вашої відсутності чи недієздатності. А також керований бажанням висловити найщиріші й найтепліші привітання-поздоровлен-ня з нагоди блискучого подвига-звитяги в галузі контррозвідки, що завершився повідомленням вечірніх газет про арешт трьохсот членів П'ятої колони.

Філіп. Це є в газетах?

Адміністратор. З усіма подробицями — про арештування всіляких низькопробних елементів, замішаних в убивствах, змовах, диверсіях, зв'язках з ворогом та інших капцях.

Філіп. Капцях?

Адміністратор. Я хотів сказати капостях.

Філіп. І все це є в газетах?

Адміністратор. Цілком і повністю, містере Філіп.

Філіп. А я тут до чого?

Адміністратор. О, всім відомо, що ви провадили розслідування з метою остаточного переслідування.

Філіп. Цікаво, звідки це їм відомо?

Адміністратор (докірливо). Містере Філіп. Це Мадрід. У Мадріді кожен знає все напередок, часто навіть до того, як воно станеться. Коли вже сталося — починаються дискусії, хто що зробив. Коли ще не сталося — всі достеменно й безпомилково знають, хто що мусить зробити. Я поспішаю поздоровити вас, аби випередити претензії невдоволених елементів, які, звичайно, казатимуть: «Що? Тільки триста? А де решта?»

Філіп. Ну, так уже й казатимуть. Але я бачу, що мені тепер доведеться поїхати звідси.

Адміністратор. Містере Філіп, я теж так думаю, і я прийшов до вас з ідеєю, що може вилитися в чудову пропозицію. Якщо ви поїдете звідси — який вам сенс везти в багажі консервовані продукти?

У двері стукають. Це М а к с.

М а к с. Salud, camaradas.

Всі. Salud.

Філіп (до адміністратора). Ну, от що, товаришу філателісте. Ми з вами побалакаємо про це потім.

Макс (коли адміністратор виходить, до Філіпа). Wie geht's?

Філіп. Gut [97]. Але не надто gut.

А н і т а. Я буду приймати ванна, о'кей?

Філіп. О'кей, авжеж, о'кей, люба. Тільки