Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Одіссея найкращого сищика республіки 📚 - Українською

Читати книгу - "Одіссея найкращого сищика республіки"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Одіссея найкращого сищика республіки" автора Владислав Валерійович Івченко. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 186 187 188 ... 236
Перейти на сторінку:
йде?

— Не знаю, чесно кажучи. Не до того мені було, щоб навколо оглядатися. Спочатку хутір відбудовував, потім справи одна за одною посунули. Не знаю.

— Чи варто Моніку везти туди зараз? Може, треба почекати, поки заспокоїться все? Бо хто ж за нею доглядати буде?

— Як хто? Я! Я буду добрим батьком!

— У цьому жодного сумніву не маю. Але ви ж весь час на хуторі не всидите.

— Всиджу! Та я більше з хутора й носа не покажу!

— Іване Карповичу, та борони Боже вам на хуторі застрягнути. Ви ж увесь світ і самі себе зненавидите. Не та ви людина, щоб весь час на хуторі сидіти.

— Гаразд, я людину найму. У мене вже є помічник, із колишніх поліцейських, Василь Петрович Самсонов, дуже порядна людина.

— Іване Карповичу, Моніці треба забезпечити не тільки нагляд, а й освіту.

— Я найму бонну!

— Гаразд. Вам видніше. Але зараз дуже б просила вас не поспішати. Я розумію, що справи, але, мені здається, ви заслужили на перепочинок. Хоча б кілька тижнів. Відіспіться, від’їжтеся, гулятимете з Монікою, звикатимете одне до одного. Тут, у Барселоні, справжній рай. Ви не помітите, як час пролетить, а потім уже повернетеся до ваших справ. Повірте, я прошу вас не поспішати лише заради Моніки.

Я подумав і кивнув.

— Гаразд. Мабуть, правда ваша.

— Дякую вам, Іване Карповичу. Дуже поважаю вас за вміння дослухатися до аргументів. Іще хотіла попросити вас про дещо. — Єлизавета Павлівна аж наче знітилися трохи. На неї це було не схоже, аж зарум’янилася.

— Про що саме?

— Ну, коли ви з нами залишитеся, чи не могли б ви допомогти нам із Кейт?

— Вам хтось погрожує? — здогадався я.

— Ні, ні, що ви! Тут ми живемо в спокої. Справжній рай!

— То ви про гроші?

— І знову ні! У Кейт є пенсія плюс спадок від батьків, в мене заощадження. Потрібна допомога іншого характеру. Делікатна. — Єлизавета Павлівна ще більше почервоніла.

— Натиснути на когось? — Я все ніяк не міг збагнути, до чого вона веде.

— Та ні, ні! Нам потрібно... — Єлизавета Павлівна наче підбирала слова. — Ну, розумієте, ми з Кейт дуже добре живемо, але річ у тому, що ми хочемо дитину. А без чоловіка це не дуже можливо.

— І що? — отетеріло спитав я.

— Я була б вдячна вам, Іване Карповичу, якби ви допомогли нам із Кейт у цьому особистому питанні.

— Я?

— Ви. А чому ні? Ви ж розповідали, що у вас був випадок, коли до вас зверталися з цього приводу, і досить успішно.

— Це було давно!

— Кілька років тому. Не думаю, що ви втратили чоловічі якості за цей час. Розумієте, ми б могли знайти розв’язання цієї проблеми і тут, у Барселоні. Але ми б хотіли знати не тільки про тілесні, але й про душевні якості батька. А це можливо лише, коли знаєш людину деякий час. Я вас знаю, дуже добре знаю, тому і прошу допомогти.

— Вам?

— Так, нам із Кейт.

— Вам із Кейт? Це що, з обома одразу?

— Та ні, одразу не вийде, бо у нас різні календарі.

— Які ще календарі?

— Річ у тому, Іване Карповичу, що жінка не весь час готова до запліднення, а лише в окремі дні місяця. І в кожної жінки вони свої. У Кейт сприятливі дні почалися сьогодні, у в мене почнуться приблизно за тиждень. Якщо це вас не обтяжить і не буде суперечити вашим моральним настановам, ми б були вам дуже вдячні. І не сприймайте це як образу. Просто ми хочемо дитину. В ідеалі — двох дітей. І ми хочемо для наших дітей доброї крові.

— Я простий мужик.

— Ну, наскільки я розумію, не дуже простий. Ваш батько князь.

— У мене немає батька! Не було і немає! — суворо сказав я.

— Ну, добре, неважливо. Ми ж не від титулу хочемо завагітніти, а від людини. Людина ви гідна. Я багато розповідала про вас Кейт, і вона в захваті від вас. Іване Карповичу, я знаю, що ви не любите, коли вас до чогось примушують. Хочу сказати, що не вимагаю відповіді просто зараз і ствердної відповіді хоч колись. Ми добре знаємо одне одного. І якщо я прошу, ви розумієте, що це для мене важливо. Але якщо ви відмовите, я знатиму, що ви справді не можете, бо це неприпустимо для вас. Зараз же я пропоную сходити в ресторан. Відчуваю потребу хоч трохи вас розвеселити. Ходімо!

— Та я краще полежу, відпочину.

— Іване Карповичу, а ось тут я вашої відмови не прийму. Зараз же йдіть до ванни, вода вже мала підігрітися.

Єлизавета Павлівна підхопила мене під руку. Не тікати ж від

1 ... 186 187 188 ... 236
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Одіссея найкращого сищика республіки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Одіссея найкращого сищика республіки"