Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

І не маючи уяви, Що попереду чекає! Нині у якомусь домі Опинився я зненацька, Чий господар благородний І величний титул має. Сумніви мене змагають, Ну, а власний дім далеко. Тільки що це? Хтось неначе Двері тихо прочиняє І заходить до кімнати. Сцена 5

Дон Мануель і Косме.

Косме

(рухаючись навпомацки)

Дякувати Богу, можу Нині вільно, без острашки Увійти я до кімнати. Навіть морок не жахає, Бо тепер моїм сеньйором Зайнялася та примара – Їй, нарешті, не до мене!

(Наштовхується на дона Мануеля.)

Ой, вона ще не відстала! Хто це? Хто тут є?

Дон Мануель

Замовкни, Хто б не був ти, бо кинджалом Прошпигну тебе я зараз!

Косме

Ні, мовчатиму вже краще, Мов бідняк в покоях панських.

Дон Мануель

Він – слуга, і в цій кімнаті Опинився випадково. Ось нагода розпитати,