Читати книгу - ""Вільні Вітру" Життя котячого племені , Катерина Скрипець (Ketty Lynx)"

-А ти сам, вже забув своє перше кохання? Навіть мій брат, Захід сонця через стільки місяців, ні на хвилину не забував про своє перше кохання, про свою Елію, матір Тумана! Вона померла молодою, в день нападу двоногих та собак на наше плем'я. Туман тоді був кошеням. Йому довго не розповідали про смерть матері. Деколи мені здається, що Захід сонця не так сильно любить своїх теперішніх дружин, як любив свою першу дружину. Перше кохання неможливо забути. Адже ти сам це чудово розумієш. Можливо, мої почуття по відношенню до Горіха вже охолонули, пройшли. Але такого ідеалу як він. Я ніде не зустріну. Пробач Ураган. Я не можу. До того ж, мені зараз потрібно думати про клан.

З цими словами кішка пішла геть. Ураган не став її зупиняти. Рудому було боляче все це чути. У чомусь Весна мала рацію. Перше кохання важко забути, як би не старався. Ураган і сам неодноразово згадує про свою колишню подругу. До ночі, коли весь клан спав, практично весь, кілька котів стояли біля входу в табір, вони за наказом Весни охороняли клан. Важачка порадившись із Чорною Смертю та Ураганом, прийшла до рішення, що клан потрібно охороняти не лише вдень, а й уночі, адже багато ворогів користуються моментом, нападають на сплячий клан чи плем'я. Ураган не був серед патрульних, йому просто не спалося. Його надія, мрія бути разом із Весною потроху згасали. Рудий починав жалкувати за своє рішення, прийняти він обов'язки Помічника. Адже воїн сподівався, що з новою посадою у нього з'явився шанс завжди бути поряд із коханою. Надія на те, що біла принцеса коли-небудь виявить до нього свою прихильність, але на жаль.

-Тобі теж не спиться? -Його думки перервав голос колишнього Важака -Мені теж .. Ураган за звичкою збирався вклонитися чорному, той поспішив його зупинити -Не потрібно. Я тепер Старійшина, а нам не поклоняються. Ти чого такий сумний? Чи не радий?

-Дарма ви так. Старійшинам можна, навіть треба схилятися, адже вони у молоді роки вірно служили, допомагали своєму племені чи клану. Я з повагою до них ставлюся

-Радий чути, що хоч хтось поважає Старійшин-злегка розсміявся кіт-Так у чому справа? Чому на морді така кисла міна? Таке враження, що Лікар змусив тебе з'їсти щось їстівне. Визнавай, що трапилося. Посварився з ким?

Ураган не мав бажання ділитися чимось із Чорною Смерть, але чорний кіт був настирливим. Трохи подумавши, рудий все-таки зважився розповісти колишньому Ватажку

-Так-протягнув кіт, мовчки, уважно вислухав соклановця-Не проста ситуація

-Що мені тепер робити? Хоч бери та йди. Даремно я погодився на вашу пропозицію, даремно погодився прийняти на себе посаду Помічника. Чорна Смерть я хочу піти.

-Я тобі піду! -Зашипів кіт -Іти він зібрався. Чому? Через те, що кішка тобі не приділяє уваги? Теж мені причина - Рудий здивувався і розлютився - Ти на мене так не дивись. Я хоч і старий та ще не дурний. У мене теж були особисті проблеми. Але я ніколи не змішував їх із посадою. Ти Помічник Важака! Ти маєш із честю виконувати свою роботу. А щодо Весни. Я й сам хвилююсь за неї. Ти не бачив у якому стані її до мене привела Квітка. Це була дуже розбита кішка. Я думав, що вона ніколи не вийде зі свого статку. Але помалу вона почала оживати. Так, Весна цуралася котів, їх залицянь, я в свою чергу попросив котів не турбувати її поки що, що дати їй час прийти до тями. Вона зміцніла

-Але вже стільки місяців минуло. Невже не можна забути? Спробувати знову?

-Ти ніколи не любив?.. У тебе не було першого кохання? клана. Не повіриш, вона була з клану Весни. Тому що я довгий час намагався відбити своє кохання. А після її смерті, я почав мстити батькові Гранда, адже вважав, що це він винен у її смерті. Ніколи б у це не повірив, а цього оповідача вбив би!

Ураган ще сильніше здивувався -Треба ж. А якщо б у вас все-таки вийшло б, відбити дружину її діда, то Весна могла бути вашою онукою? Чи ні?

Чорний знизав плечима -Не знаю. Все могло інакше обернутися. Не факт, що Весна могла б народитись. Я тепер навіть радий, що мені таки не вдалося її відбити. Адже завдяки цьому я познайомився з її нащадками. Захід сонця, Туман, Квітка, Весна. Не скажу, що її дід був добрим котом, правителем він був жорстоким, та й Гранд чимось нагадував свого батька. Щодо заходу сонця так не скажу. Він інший - коти замовкли - Якщо Весна дійсно щось означає для тебе - продовжив чорний - Ти не повинен здаватися. У нашому житті нічого не дається легко. Якби Весна не виявила характеру, не навчалася бойових навичок, я б не призначив її Важаком. Кожен має сам отримати місце під сонцем. Все життя ми повинні боротися за себе, за свою сім'ю, за свої цілі. Без битв неможливо щось отримати

-Але як мені битися за Весну якщо вона сама мене відштовхує від себе?

-А ось так і винен. Будь настирливішою за неї. Покажи їй, що її відштовхування, тільки посилюють твої надії на її увагу. Повір, навіть сильна кішка, рано чи пізно здасись. Але запам'ятай, надто настирливим не можна бути. Не нав'язуйся їй. Допомагай їй як Помічник, допомагай їй як друг як брат. Будь завжди напоготові допомогти їй чим завгодно. Навіть якщо знадобиться у вогонь заради неї кинеться, не заважай!

-Дякую Чорна Смерть. Напевно ви маєте рацію. Не треба відмовлятися від свого кохання. Я покажу, доведу Весні, що мої щирі почуття до неї, що я не відступлюся від свого!

З того часу Ураган те й робив, що мало не в усьому підтримував Весну. Хоча на її здивування плямистий припинив з нею розмовляти на тему про їхнє спільне майбутнє, принцеса навіть сподівалася, що кіт вирішив дати їй спокій, що він зрозумів "вона не його доля". Не дивлячись на це, кіт не припинив їй у всьому допомагати, навпаки з моменту отримання посади, він ще сильніше став їй допомагати всім. Він завжди і скрізь надавав їй свою допомогу, неважливо що це, підтримка, поради чи навчання бойових навичок. Воїн-помічник намагався завжди хоч чимось допомогти. Принцеса чудово розуміла, для чого він все це робить. Не заради клану старається, а заради неї самої. Щоб вона рано чи пізно здалася під його тиском. Хоч Весна намагалася триматися щосили, але розуміла, що розуміла, що довго це тривати не буде. Іноді коли думала, а чи не дати йому шанс? Чи не стати його половинкою? Але навряд чи він зрадіє, якщо дізнається, що в неї до нього ніяких почуттів? Навіщо тоді мучити себе і його? Тоді вона опиниться на місці Іскри. Тоді чим вона краща за свою подругу? Втім, Весна зараз перебуває на місці Іскри. Адже Ураган аналогічно Горіху любив, або навіть зараз любить Іскру. А Весна, чинячи точно як Іскра, продовжує любити Горіха. Тільки зараз, Весна зрозуміла, який біль завдає тому, хто її любить. Такий же біль Іскра завдавала Горіху. У своїх молитвах до Зоряних Предків, принцеса просила їх змилуватися над Горіхом, і подарувати йому любов, нехай навіть якщо його дружиною виявиться не Іскра, а інша кішка, головне щоб вони любили один одного, головне щоб він більше не страждав від не взаємного кохання. Весна дуже хотіла, щоб Ураган, також був щасливим. Принцеса не знала як їй бути, вона не хотіла змушувати Урагана страждати через неї, але й будувати з ним стосунки, вона поки що не була готовою. З ким порадитись вона не знала. Біла вперше за стільки часу пошкодувала про свій вихід із племені. Хоч клан став для неї другою домівкою, другою родиною, але вона все одно відчувала себе чужою, самотньою. Звичайно у неї тут були подружки, а після призначення їх кількість різко збільшилася, але запитати поради їй не було в кого.