Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

Цвіте мускат. Авжеж, відомо скрізь те. Один черв’як надумав якось раз До розквіту в чудову квітку влізти. Багато часу витратив черв’як, До квітки рвався вперто, непохитно, Але в ту квітку не зумів ніяк Пробратися, — хоч бивсь несамовито. Упав, до квітки ліз, аж знавіснів, Як на орелях, на листку гойднувшись. «Ах ти, черв’як! Джиґун із джиґунів! — Сказала та, до впертюха звернувшись. — Розкритися мені іще не випав строк, — Навіщо ж мені дурень-черв’ячок!»

Ця пісня була останньою. Юньер осушила келих і прочитала:

Персик гарний і стрункий...

Застільний наказ і цього разу виявився виконаним. Настала черга Сюе Паня.

— Що ж, починаю! — сказав він. — Отже...

В серці жінки скорбота...

Він тяг перший рядок так довго, що Фен Цзиїн не витримав і запитав:

— У чім же її скорбота? Ну, говори скоріше!..

Від хвилювання очі Сюе Паня стали круглими, як дзвіночки, і він повторив:

В серці жінки скорбота...

Кашлянув раз, удруге й нарешті вимовив:

Скорбота жінки в чім? Усі говорять: Не чоловік, а черепаха! Просто сором!

Усі розреготалися.

— Чого ви смієтеся? — здивувався Сюе Пань. — Хіба я не маю рації? Невже жінка не вболіває, якщо замість гарного юнака її чоловіком виявляється виродок?!

— Звичайно, маєш рацію! — повторювали всі, заходячись од сміху. — Ну, продовжуй!

Сюе Пань витріщав очі, намагаючись зібратися з думками:

Жінці сумно буває...

Він знову замовк, а всі за столом закричали:

— Чому?

У чому жінки сумі В тім, що на греця, Як жеребець, мужлай у спальню преться!

Знову пролунав дружний сміх.

— Штрафувати його, штрафувати! — кричали всі. — Те, що він прочитав раніше, ще так-сяк. Ну а це зовсім не годиться!

Сюе Паню хотіли налити вина, але Баоюй запротестував:

— У нього дуже добре підібрані рими...

— А ви чіпляєтесь, — ухопився за його слова Сюе Пань. — Якщо розпорядник схвалив, нема чого шуміти!

Всі негайно ж замовкли, тільки Юньер, сміючись, сказала Сюе Паню:

— Наступні дві фрази, мабуть, тобі не під силу, може, дозволиш мовити їх замість тебе?..

— Дурниці! — закричав Сюе Пань. — Невже не впораюся? Слухайте...