Читати книгу - "Магія без пам'яті, Мiла Морес"

- Доброго дня, групо. Мене звати містер Нотрил. Я ваш куратор та викладач двох профільних предметів.

Ох, йошки-матрьошки!

Я проковтнула. Зрозуміла, чому той чоловік, що стояв у коридорі біля вікна, здався мені знайомим. Темно-синій костюм, біла сорочка, краватка, плоска папка в руці. Він пройшов у центр аудиторії, зробив жест рукою, всі вікна відчинилися на провітрювання. Папка полетіла у напрямку викладацького столу і безшумно на нього опустилася.

Студенти почали перешіптуватися. Дівчата особливо пожвавішали, випростали спини. Кес Тріпсон увімкнула свою чарівну усмішку і випнула чималі груди. Блузка на ній розтяглася, гудзики ось-ось вискочать із петель. Я мимоволі скривилася, навіть трохи хмикнула.

- Оце викладач… - чую шепіт дівчаток, які сидять попереду.

Вони взагалі не припускають, що він може їх чути? Мій батько, наприклад, у деталях знає, що відбувається на другому поверсі, коли сам п'є внизу каву.

- Красень... офігеть...

- Недарма ми таки прийшли сюди, а я ще відпиралася, - подруга Кес сказала це якось надто голосно.

- Отже, - плавно завів викладач. Голос у нього, виявляється, дуже приємний - перше заняття у нас вступне. Ми вирішимо з вами організаційні питання, я введу вас у курс справи, розповім про особливості роботи академії, видам розклад. Перше питання, яке ми маємо вирішити, це вибір старости. Якщо у вас є варіант, я не проти.

- Містере Нотрил, - Кес підвелася, так само випнувши груди колесом. – Я була старостою всі роки у школі. Група вирішила залишити так само і тут.

- Дякую, міс Тріпсон. Є заперечення? – група мовчить – викладач вважає питання вирішеним. - Наприкінці заняття я видам вам кілька завдань, міс Тріпсон.

- Можна просто Кес, - наша красуня розтягує обличчя в широкій усмішці. Я б, мабуть, осліпла, якби стояла перед нею.

- Дякую, міс Тріпсон, сядьте, - містер Нотрил кивнув старості, і та сіла, продовжуючи акцентувати увагу на своїх формах. Але очікуваного від викладача погляду вона не отримала. Він не оцінив її бюст. Обличчя залишилося непроникним. – Я веду у вас два предмети: історію магії та основи практичної магії. Ми з вами зустрічатимемося всі три роки в академії майже щодня. Сьогодні у нас лекція з історії магії, потім у вас дві пари з містером Холандом. Староста, роздайте розклад.

На парту Кес лягла стопа картонок. Вона взяла їх, підвелася, вийшла в прохід і ходою від стегна, пішла між горизонтальними рядами, залишаючи на парті кожного студента одну картку.

- Міс Тріпсон, це можна зробити одним помахом, - викладач махнув рукою і картки розподілилися по партах. - Надалі користуйтеся магією, не варто дарма турбувати себе.

- Та мені неважко, містере Нотрил. Я навіть рада пройтися, - Кес не відчула ніяковості, пом'якшила все чарівною усмішкою, а я б на її місці стала червоною. Напевно, варто собі прокачати впевненість до такого рівня.

І ось ще питання, навіщо давав вказівку старості, якщо сам міг роздати розклад? Може, це він так з ходу починає нас премудростям навчати? Так, мабуть, так і є.

- На додаток до обов'язкових занять, ви можете вибрати до трьох факультативів. Це практичні заняття з різних профілів. Я веду факультатив із ухилом на бойову підготовку магів. Наразі є дванадцять вільних місць. Записатися можна під час перерви. На цьому по організації у мене все, якщо у вас є запитання, будь ласка, ставте.

- Містере Нотрил, - Кес підняла руку.

- Так, міс Тріпсон.

- Скільки вам років?

Я знову хмикнула. Аудиторія затихла. Усі чекають, що скаже викладач, а я майже впевнена, що він не дасть прямої відповіді.

- Сімдесят чотири. Ще запитання?

- А виглядаєте на тридцять, - Кес увімкнула фліртуючий голос.

Жах. Як їй не соромно? Він же не дурень, у свої сімдесят (ух ти ж трясця) чотири не зрозуміти подібну інтонацію. Викладач її репліку не прокоментував, навіть не посміхнувся, чекає на запитання від групи.

- А ви одружені? - запитала підштовхнута ліктем подруга Кес.

- Ні.

- Чому? - Друга подруга з того ж ряду.

- У моїй сім'ї одружуються лише за призначенням.

- Ви ще не знайшли свою пару? – чується роблене співчуття у жіночому голосі.

Блін, вони серйозно фліртують із викладачем серед заняття?

- Якщо запитань щодо навчального процесу немає, перейдемо до наступного…

- У мене є запитання, - вигукнув Роксі, - навіщо вчитися в школі та в академії, якщо можна перечитати всі книги за кілька годин?

- А ти пробував? – твердим тоном перепитав викладач.

- Ні, але…

- Метод читання книги за секунду використовується всіма магами лише після двадцяти років.

- То навіщо вчитися зараз?

Тупіше запитання поставити він не міг. Очі викладача підтвердили мої думки, він теж оцінив Роксі як недалекого, хоч і не подав виду.

- Щоб не вирости таким тупим, як ти, - я буркнула це собі під носа, але вийшло досить голосно. На мене витріщилися очі всіх присутніх, у тому числі й викладача. Останній дивиться несхвально.