Читати книгу - "Тетаавва. Серце дракона, Євгеній Шульженко"

​Все навколо дійсно було трохи казковим. Все місто ТеаАвва – це енциклопедія сірих кольорів та відтінків, стриманого скромного дизайну та архітектури. Цей же кабінет виглядав вершиною пафосу, багатства.. та влади. Кіра відчула, як всередині все стисло від поганого передчуття.

​- Кіра, - сказав Батько, - що скажеш про ТетаАвва, - наче прочитав думки, від чого дівчині стало ще більш лячно, - ти рада, що потрапила до нас?

​- Так, - тихо відповіла дівчина, стиснувши долоні між ногами, - я вдячна Вам, вдячна місту та всім його жителям за те, що ви врятували мене, - вона помовчала, дивлячись в обличчя Батька, - за межами міста немає нічого живого. Хаос та смерть.

​Спочатку творець нічого не казав, підставивши кулак до свого підборіддя. Він уважно дивився на дівчину, слухав її. Але коли вона закінчила, закрив очі та легенько помахав головою в сторони. Раптово, підскочив зі свого крісла, вхопивши рукою шию Кіри. Він повільно підняв її над собою, показуючи свою неймовірну силу.

​Несподівано, іншою рукою, відкинув крісло, в якому сиділа дівчина. Пішов вперед, тримаючи її в повітрі. Підпер стіною та подивився в очі.

​- Ти кажеш, що вдячна мені за порятунок? – він прошипів ці слова з такою погрозою, що руки дівчини затряслись, - Але це не зупиняє тебе аби порушувати мої правила, - він натягнуто всміхнувся, - чому ти це зробила?

​- Мені важко дихати, - видавила Кіра, намагаючись вхопитись за руку Батька, - будь-ласка, відпустіть мене.

​- Ти не відповіла на моє питання, - мовив він та показав свої зуби, тепер він всміхався щиро, - Тобі зараз не зручно?

​Швидко опустив руку, але не відпускав шию. Дівчина відчула землю під ногами, але вони зрадницьки почали підкошуватись. Батько крикнув «Стій на місці!», приставивши лікоть другої руки до шиї. Підійшов ближче та вдихнув повітря навколо Кіри.

​- Я відчуваю твій страх, дівчинко, - Батько сказав це більш низьким, не своїм голосом, - тобі страшно, але якась нитка надії в тебе є. Чому? – він хмикнув, - ти вважаєш, що твій хлопчик тебе врятує?

​Він засміявся, від чого вогонь почав мерехтіти, дрова тріщати та кидати іскри. Вільною рукою він ніжно торкнувся стегна дівчини, дивлячись на її реакцію. Кіра злякалась. Вона злякалась по справжньому. Дикий тваринний страх піднявся зсередини, сперши подих, змушуючи серце калатати наче навіжене.

​Засміявшись, Батько надавив ліктем на шию, що змусило дівчину хапати повітря ротом. Вона спробувала руками послабити тиск, але чоловік був наче кам’яним. Справжня статуя з живим обличчям.

​Далі було гірше. Раптово, він стиснув кулак та вдарив Кіру в живіт. Поки дівчина намагалась пересилити біль, відпустила свою спробу звільнитись руками. Батько схопив спідницю та почав піднімати її. Відчула, як він торкнувся її ніг холодною рукою. Закричала що було сил, почала вириватись. Паніка наче вибухнула, закривши очі, вуха. Лише калатання серця, що била в грудях та в скринях.

​Господар ТетаАвва прижався щосили до Кіри, від чого вона відчула, що кам’яний він не тільки в руках. Від страху, вона заплакала та не припиняла спроб вирватись. Здавалось, що її свідомість тримається на волосині, що зараз обірветься. Що буде потім, їй було не відомо. Але вона всією душею не хотіла цього допустити.

​Несподівано, Батько відійшов назад, відпустивши дівчину. Вкотре засміявся та розвернувся до неї спиною, рушив до свого крісла. Вона впала на підлогу біля стіни та задихаючись, відчула потік сліз. Її трясло, хоча в кабінеті була неймовірна спека.

​Вогонь в каміні заспокоївся, іскри зникли. Батько сів в своє крісло, схрестивши пальці обох рук. Він спостерігав за своєю жертвою, за порушником його правил, за жителем ТетаАвва.

​- Твій рятівник не прийшов, - тихо сказав, - і не прийде. Він ніщо проти мене, він не зможе навіть протистояти мені, - помовчав, взявши склянку, - ви мої раби, тому не бачу сенсу навіть смикатись. Але байдуже, ти все одно не памʼятатимеш те, що тут відбувалось.

​Кіра тремтіла, але заспокоїла калатання серця. Перед очами вона досі бачила перекривлене обличчя Батька, що тягнув до неї свої мерзенні руки. Вона швидко поправила спідницю та витерла сльози. «Що мені робити?» - промайнуло в голові. Від чого творець ТетаАвва одразу всміхнувся.

​- Дивне ти створіння, - сказав він, - я хотів тебе зґвалтувати, але пройшла якась хвилина, ти вже намагаєшся знайти вихід, - Кіра округлила очі, зрозумівши, що він може читати думки, - Нічого ти не зробиш.

​Батько зробив великий ковток, а склянку з залишком бурштинової рідини кинув в камін. Здійнявся високий вогонь, поглинаючи скло та рідину. Кімната одразу стала світліше, освітлюючись жовтими язиками полум’я.

​Дівчина ахнула, закривши обличчя. Перед нею, в кріслі сидів творець, шкіра якого позеленіла, замерехтіла золотими краплинами. А вогонь палав в його очах, не зважаючи на те, що він навіть не дивився на камін. Це був вогонь, що виривався з середини цього створіння.