Читати книгу - "Акрополіс 2 - врятуй, якщо зможеш , Влад Вірт"

Так от, Ешу, дізнавшись від тебе про його смерть, я тепер почуваю себе винним, можливо, мені потрібно було бути більш наполегливим, як, наприклад, із тобою сьогодні.

— Даремно, — махнув я рукою, — у мене все було під контролем.

— Звісно, — батьків друг посміхнувся.

— І що тепер? — я підозріло подивився на свого благодійника.

— А нічого, — той підняв руки, — поживеш поки в цій кімнаті, а потім я придумаю, як розв’язати твою проблему, тільки нікуди не виходь, я тут трішки попитав, говорять нещодавно, ти добряче пошумів на пірсах. Краще он пограй у свої іграшки, модуль тут є. Хто зна, можливо, на борг нашкребеш, — і він вказав рукою на рюкзак, вибач, мав переконатись, що ти не притягнув із собою, якусь небезпечну річ. До речі, планшет я зламав, по ньому тебе теж можна відслідкувати.

— І чим це місце відрізняється від в’язниці, до якої мене мали доставити дрони?

Батьків знайомий окинув поглядом кімнату й посміхнувся, — усім, а особливо тим, що двері тут зачиняються із середини. Ешу, я не збираюсь тебе тримати силоміць, ти ладен піти звідси, хоч зараз, але попереджаю, тебе обов’язково будуть шукати серед знайомих і Мілана перша, до кого вони прийдуть.

Побачивши, як я стрепенувся, Костянтин заспокійливо махнув рукою. — Не хвилюйся, без тебе вона їм не цікава, так само як Марта та інші дівчата.

— А моя сестра?

— «Party school» належить дуже впливовій медійній корпорації, вони за втручання у свої справи й голову можуть відкрутити. Тобі вдалося проникнути на територію, тільки тому, що з учнів там нікого не було. Літо, усі на канікулах, зборах або стажуванні, тож і за охорону там самі новачки.

— Костянтине, Кос, — виправився я під суворим наглядом батькового друга, — я розумію, що ви й так для мене багато зробили, але благаю, мені потрібно поговорити із сестрою.

— Це неможливо, — похитав головою чоловік, — усіх нових учнів школи вивезли до одного з таборів за містом і туди нема ходу нікому, навіть поліції.

— Але це питання життя та смерті. Те що я розповів у відділку — правда, це я знищив того джина, а його брат знищить усіх, хто під час оновлення буде знаходитися в Грі.

— Хлопче, бачу, ви вже зовсім подуріли зі своїми віртуальними іграми, але то ваші проблеми, а от мені пів року залишилося до пенсії і я не збираюсь…

— Але я кажу правду!

Батьків знайомий знову суворо подивився на мене, — можливо, мені краще забрати той шолом, аби ти, хоч трохи відпочив та прийшов до тями. А то верзеш мені тут усілякі нісенітниці, — і він потягнувся до рюкзака.

— Ні не треба! — підхопився я, — насправді, то був невдалий жарт, просто не хотів, аби сестра теж підсіла на Гру. Вибачте.

— Ну от і добре, посміхнувся батьків знайомий, а то я вже почав хвилюватись, що можливо, тебе і справді, потрібно лікувати. Усе, лежи, відпочивай, а мені час, — дійшов до дверей Костянтин розвернувся. — Ледве не забув, якщо зголоднієш, он у тій шафі є вбудований холодильник, у ньому їжа, до речі не сублімати. Якщо буде ще щось потрібне, натиснеш внутрішній комунікатор, він вмонтований у стіну біля ліжка, Віолета тобі все принесе.

— А можна питання на останок.

— Так, — посміхнувся батьків знайомий.

— Чому саме тут?

— Розумієш, Ешу, не лише твій батько шукав відради на пірсах, але тільки йому вистачило сміливості не зрадити собі, — сумно закінчив Костянтин і вийшов.