Читати книгу - "Випадковий наречений, Аніта Русанова"

Настя

Зранку, я помітила що Іра якось дивно себе поводить, та прийняла це за звичайне хвилювання перед весіллям. За сніданком я нічого не стала розпитувати про це, адже знала щоб на це відповіла подруга, щось типу: «Не звертай уваги» або ж «Це вже через весілля». Тому гарно поївши, ми розїхалися по справах. Іра на заняття, я попрямувала на прогулянку своїми улюбленими місцями Лос-Анджелесу, а Ліам лишився вдома, сказавши що на роботу поїде трохи пізніше.

Найперше що я хотіла зробити, це відвідати мій улюблений Веніс пляж, пройтись босоніж по пісочку, та ловити ніжками хвильки, які долітають до берега. Замовивши таксі, я відправилася саме туди. Поки я була в Лос-Анджелесі, цей пляж був для нас з Ірою улюбленим місцем. Точніше не весь пляж, а його довгий пірс. Нам подобалось сидіти на його краю і ловити бризки води, які долітали з океану.

Через сорок хвилин я вже йшла босоніж пірсом і згадувала роки, коли ми з подругою так само тут гуляли і мріяли про подальше життя. Такі приємні спогади перервав телефонний дзвінок. На екрані висвітився дзвінок від Іри.

- Так, Ірусь, ти вже закінчила? – Одразу запитала у подруги.

- Ти де? – Шморгаючи носом, запитала дівчина.

- На нашому місці. Щось сталось? – Стривожено запитала я.

- Я скоро буду. - Відповіла Іра і швидко скинула виклик.

Отакої, що вже трапилось? Ох як мені це не подобається! Сподіваюсь це щось не страшне, а то знаючи Іру, проблема може бути маленька, але подруга може зробити з неї гігантську. Поки я чекала її, мені стало якось неспокійно, наче щось сталось. Через годину я побачила Іру, яка повільно крокувала до мене і плакала. Коли до мене залишалось декілька метрів, подруга почала бігти.

- Насть, я повна дурепа... – Сказала Іра, обійнявши мене.

- Ірусь, ти чого, яка ж дурепа? Ти розумна дівчинка. – Почала заспокоювати її.

- Ти не розумієш..

- Розумію, ти хвилюєшся через весілля, але не треба, все буде чудово. От побачиш. – Перебивши Іру, відповіла їй.

- Настя! Ти мене не чуєш! Яке весілля?! Він зрадив мені! Весілля не буде! – Кричала мені Іра.

- Що?! Та як він сміє так вчиняти з тобою? Я звісно підозрювала, що з ним щось не так, але я не думала що він так низько впаде в моїх очах. А ти заспокойся, все буде добре, от побачиш. Все налагодиться! – Заспокоювала Іру.

- Весілля через кілька днів, як він так міг? – Плачучи, говорить Іра.

- Люба, повір, він за це заплатить, я це відчуваю. – Сказала я, адже дійсно відчувала, що так і буде, не так скоро, але буде.

Після довгих розмов про те що Ліам останній покидьок, ми все ж вирішили поїхати до його будинку аби зібрати речі. По дорозі, я замовила квитки на сьогоднішній вечірній рейс, який був через кілька годин.

- Як добре що його немає. – З полегшенням видихнула Іра, зайшовши в будинок.

- Так, я цілком з тобою згодна. Бо якщо б він мені попався на очі, то я б не залишила від нього мокрого місця. – Серйозно сказала я, дивлячись на Іру.

- Так, ти б його порвала. – Сказала Іра, злегка посміхнувшись. – Зачекаєш мене, я відійду на пару хвилин. – Сказала дівчина і зникла за дверима їхньої колишньої спальні.

Цікаво, що вона там робить. Невже вона пішла туди поплакати або зловити нотки ностальгії? Як тільки мої думки почали розвиватися, в коридор вийшла подруга, і показала праву руку, неначе відповідала на мої німі питання.

- Обручку залишила на його тумбочці, і написала листа, в якому описала його найгіршими словами, які тільки знайшла в своєму словниковому запасі.

- От і добре. – З полегшенням відповіла я. – Ходімо, на нас таксі чекає.

Вже через якихось кілька годин літак успішно приземлився у Львові. Знаю, що я мала б зателефонувати Максові по прильоту, але я не захотіла. Ірі зараз потрібна моя допомога, а присутність Макса викликала б купу непотрібних питань. Тому ще в літаку я викликала таксі до своєї квартири. Коли я запропонувала Ірі пожити у мене деякий час, вона без заперечень погодилася, і це на краще, адже до мами їй не варто їхати у такому стані, а на свою квартиру, де лишилась би сама - тим паче. Звичайно, Іра зателефонувала тітці Наталі, сказала що весілля не буде, але без подробиць. Подрузі треба трішки відійти від того що сталось, і тоді вже можна буде розказати про все її мамі, але не зараз. На це потрібен деякий час.