Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Сповідь відьом. Тінь ночі 📚 - Українською

Читати книгу - "Сповідь відьом. Тінь ночі"

278
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сповідь відьом. Тінь ночі" автора Дебора Харкнесс. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 222
Перейти на сторінку:
побачить у моїй пропозиції раціональне зерно й переконає Метью дозволити мені вчинити саме так.

— Ні! — скрикнули одночасно шість чоловічих голосів.

З’явилася Франсуаза, несучи дві накрохмалені одежини та мереживо. Наприндившись і випнувши груди, як та курка, що гордовито дає відсіч надміру причепливому півню, вона була явно роздратована (утім, як і я), що Метью безперервно втручався і заважав.

— Діана не збирається з’являтися при дворі. Тому оцей рюш непотрібен, — сказав Метью з роздратованим жестом. — До того ж, головна проблема — це її волосся.

— Ви й гадки не маєте, що потрібно, а що — ні, — відказала Франсуаза. Коли справа торкнулася чоловічого глупства, то ми з нею несподівано знайшли спільну мову, незважаючи на те, що вона була вампіром, а я відьмою. — Що воліє вдягнути мадам де Клермон? — Із цими словами Франсуаза простягнула мені набір зі складчастої напівпрозорої тканини і якийсь предмет одежі у вигляді півмісяця, який нагадував сніжинки, з’єднані невидимими швами.

Ці сніжинки видалися мені більш підхожими. І я тицьнула на них пальцем.

Коли Франсуаза прикріпляла комір до краю мого ліфа, Метью простягнув руку і спробував було поправити моє волосся, щоб надати йому привабливішого, на його думку, вигляду. Франсуаза різко ляснула його по руці.

— Не чіпайте.

— Буду чіпати свою дружину тоді, коли мені забажається. І припини звати Діану «мадам де Клермон», — пробурчав Метью, простягаючи руку до моїх плечей. — Бо тоді мені починає здаватися, що на порозі ось-ось з’явиться моя мати. — Він розсунув краї комірця, вивільнивши при цьому чорну оксамитову мотузку, що прикривала шпильки, які встромила Франсуаза.

— «Мадам» означає заміжня жінка. ЇЇ груди мають бути прикриті. Бо й без того вже пішли чутки про нову коханку, — запротестувала Франсуаза.

— Чутки? Які чутки? — насуплено спитала я.

— Вас учора не було в церкві, тому подейкують, що ви вагітна або ж чумна. Отой священик-єретик вважає, що ви — католичка. Інші ж вважають вас іспанкою.

— Іспанкою?

— Oui, мадам. Хтось учора в конюшні підслухав вашу розмову.

— Але ж то я вправлялася у французькій! — З мене добрий імітатор, і мені здавалося, що коли я почну імітувати владний стиль розмови Ізабо, то місцеві мешканці швидше й легше купляться на мою «легенду».

— Синові кучера так не здалося. — Із тону Франсуази було видно, що помилка і сум’яття хлопця були гарантовані наперед. Вона із задоволенням поглянула на мене. — Так, мадам, ви дійсно виглядаєте наче знатна й поважна жінка.

— Fallaces sunt rerum species, — зазначив Кіт із ледь помітною в’їдливістю в голосі. Метью невдоволено скривився. — «Зовнішність буває оманливою», як то кажуть. Гадаю, її зовнішність нікого не введе в оману.

— Іще не на часі цитувати Сенеку, — відказав Волтер, застережно глянувши на Марлоу.

— Стоїцизм завжди на часі, — відрізав Кіт. — Маєш дякувати мені, що я не процитував Гомера. Бо все, що ми останнім часом чули, це недоречні парафрази з «Іліади». Тому, Джордже, благаю — залиш грецьку тим, хто на ній хоч трохи знається. Наприклад, Метью.

— Я іще не завершив переклад цього твору Гомера! — вигукнув Джордж, наїжачуючись.

Його відповідь спричинилася до зливи латинських цитат із боку Волтера. Одна з них розсмішила Метью, і він відповів на мові, яка здалася мені грецькою. Цілковито забувши про відьму, що чекала внизу, чоловіки з ентузіазмом заходилися вправлятися у своєму улюбленому занятті: словесних дуелях. Я відкинулася на спинку стільця.

— Коли вони в отакому гарному гуморі, це просто диво, — прошепотів Генрі. — Перед вами — найгостріші дотепники у всьому королівстві, пані Ройдон.

Між Рейлі та Марлоу виникла жвава суперечка через сильні сторони — або ж відсутність таких — у політиці її величності стосовно колонізації нових земель та їх дослідження.

— Давати гроші таким авантюристам та марнотратникам, як ти, Волтере, це все одно, що брати золото жменями й кидати його в Темзу, — пирхнув Кіт.

— Це я — авантюрист і марнотратник? Та ти ж не наважуєшся й носа на вулицю висунути через страх перед кредиторами! — скрикнув Рейлі голосом, що тремтів від обурення. — Тож не верзи дурниць, Кіте!

Метью зі зростаючою втіхою стежив за цими словесними перестрілками.

— А з ким у тебе зараз проблеми? — спитав він Марлоу, простягаючи руку до келиха з вином. — І скільки коштуватиме визволити тебе з цієї халепи?

— Із моїм кравцем, — відповів Кіт, показуючи на свій дорогий костюм. — Також із видавцем «Тамерлана Великого». — Він невпевнено замовк, вочевидь подумки розташовуючи свої борги відповідно до їх пріоритетності. — А іще отой негідник Гопкінс, який, бач, вважає себе власником будинку, де я мешкаю. Але я маю ось що. — Із цими словами Кіт високо підняв маленьку фігурку Діани, яку виграв у Метью тієї суботньої ночі, коли вони грали в шахи. Боячись випустити статуетку з поля зору, я трохи подалася вперед.

— Хоч якою скрутною не була ваша фінансова ситуація, не збирайтесь заставити її за копійки, — вирвалося у мене. Метью зиркнув у мій бік і легеньким порухом руки змусив знову відкинутися на спинку.

— Я про це потурбуюся, не хвилюйся.

Марлоу вишкірився і, хутко підхопившись на ноги, сховав фігурку богині собі в кишеню.

— На тебе завжди можна покластися, Мете. Звісно, я з тобою неодмінно розрахуюся.

— Звісно, що розрахуєшся, — промимрили в унісон Метью, Волтер і Джордж із сумнівом у голосі.

— Коли я з тобою розрахуюся, частину грошей витрать на придбання бороди, — відказав Кіт, із задоволенням погладжуючи власну. — Бо маєш жахливий вигляд.

«Купити бороду?» Мабуть, я щось не так зрозуміла. Напевне, Марлоу знову вживає жаргонні слівця, хоча Метью, з огляду на мене, уже просив його цього не робити.

— В Оксфорді є один цирульник, справжній чаклун. Волосся твого чоловіка відростає повільно, як і в усіх його одноплемінників, до того ж, він чисто поголений. — Побачивши, що я й досі нічого не розумію, Кіт продовжив пояснювати з підкресленою терплячістю.

— При теперішній зовнішності Метью дуже впадає в око. Тому йому потрібна борода. Вочевидь, ви — недостатньо сильна відьма, щоб забезпечити бородою свого чоловіка, тому доведеться нам пошукати кого-небудь здатного це зробити.

Мій погляд ковзнув до порожньої вази, що стояла на берестяному столі. Раніше Франсуаза наповнювала її букетами з саду —

1 ... 18 19 20 ... 222
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сповідь відьом. Тінь ночі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сповідь відьом. Тінь ночі"