Читати книгу - "Про відважного Барвінка та коника Дзвоника"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Про відважного Барвінка та коника Дзвоника" автора Богдан Йосипович Чалий. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
Знатимеш усе, А тебе у нашім царстві Пилом занесе! — І ніхто сюди не прийде, — Поглумився цар, — Тільки ранньою весною Заспіва комар.
А Барвінок глянув гордо. Як герою й слід. Один день в тюрмі посидів, А вже схуд і зблід… Та міцна у нього воля І тверда рука — Він зненацька вирвав зброю В Рогача-жука. І загнав ножаку просто Катові в живіт. У царя перед очима Загойдався світ. Крикнув він, блискучу шпагу Витягши свою: — Зараз царською рукою Я його уб’ю! Як смикнувся, як рвонувся — Перекинув трон. Тут неждано появився В небі Махаон. Крильця. ми махає. Мов барвиста пташка, А на спинці в нього Дівчинка Ромашка. Дівчинка Ромашка Кинула драбинку: — Лізь до мене швидше, Не зівай, Барвінку! Учепився хлопчик За драбинку цупко:
— Зараз біля тебе Буду я, голубко! І поліз на небо По міцній драбинці… — Жди, — гукнув, — Осоте, Привезу гостинці! І на Махаоні Полетіли друзі. Цяткою розтали Десь на виднокрузі. Блекота зомліла. Тхір роззявив рота. Зупинилось серце У царя Осота. Кропива колюча Вдвох із Лободою Самодержця ледве Відлили водою. Військо довгоносих Шугонуло в нори. Заволав Тхоряка: — Горе ж мені, горе! Доле ж моя, доле, Заблудила де ти? Знов мені не їсти Курячі котлети!
РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ
Сіло сонце за горою, Обрій квітне, наче мак.
Що то лине в синім небі, Вертоліт, а чи літак? Махаон летить крилатий Крізь тумани голубі, Наших друзів із полену Він виносить на собі… Не іржання, не сюрчання — З яру чуть щасливий сміх: То побачив коник Дзвоник Двох улюбленців своїх. Йде метелик на посадку. Ось дорога. Ось стерня. Мить іще — і обнімають Друзі вірного коня. Він танцює, він гарцює — Він підків не береже. То почне сюрчати дзвінко. То щасливо заірже. Махаон дивився збоку. І в душі радів за всіх. Потім чемно попрощався І полинув до своїх. А Ромашка вслід гукнула: — Залітай тепер до нас! Я зварю узвар солодкий. Приготую свіжий квас. Сів Барвінок на травичку: — Як я воленьку люблю! — Швидко дівчинка нарвала І козельців, і щавлю. Сіли друзі до вечері, Лиш зійшла ясна зоря. Мимо біг вухатий зайчик — Їм позичив сухаря… І сказав Барвінок тихо. Як поїли всі харчі; — Треба царство бур’яняче Зруйнувати уночі! — Схаменись, — Ромашка мовить. Ти вже зразу за своє! — Підморгнув Барвінок хитро; — В мене думка свіжа є!
***
Що за гуркіт, що за гомін Із-за гаю, з-за гори? То на зяб орати їдуть Добрі коні—трактори.
А Барвінок глянув гордо. Як герою й слід. Один день в тюрмі посидів, А вже схуд і зблід… Та міцна у нього воля І тверда рука — Він зненацька вирвав зброю В Рогача-жука. І загнав ножаку просто Катові в живіт. У царя перед очима Загойдався світ. Крикнув він, блискучу шпагу Витягши свою: — Зараз царською рукою Я його уб’ю! Як смикнувся, як рвонувся — Перекинув трон. Тут неждано появився В небі Махаон. Крильця. ми махає. Мов барвиста пташка, А на спинці в нього Дівчинка Ромашка. Дівчинка Ромашка Кинула драбинку: — Лізь до мене швидше, Не зівай, Барвінку! Учепився хлопчик За драбинку цупко:
— Зараз біля тебе Буду я, голубко! І поліз на небо По міцній драбинці… — Жди, — гукнув, — Осоте, Привезу гостинці! І на Махаоні Полетіли друзі. Цяткою розтали Десь на виднокрузі. Блекота зомліла. Тхір роззявив рота. Зупинилось серце У царя Осота. Кропива колюча Вдвох із Лободою Самодержця ледве Відлили водою. Військо довгоносих Шугонуло в нори. Заволав Тхоряка: — Горе ж мені, горе! Доле ж моя, доле, Заблудила де ти? Знов мені не їсти Курячі котлети!
РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ
Сіло сонце за горою, Обрій квітне, наче мак.
Що то лине в синім небі, Вертоліт, а чи літак? Махаон летить крилатий Крізь тумани голубі, Наших друзів із полену Він виносить на собі… Не іржання, не сюрчання — З яру чуть щасливий сміх: То побачив коник Дзвоник Двох улюбленців своїх. Йде метелик на посадку. Ось дорога. Ось стерня. Мить іще — і обнімають Друзі вірного коня. Він танцює, він гарцює — Він підків не береже. То почне сюрчати дзвінко. То щасливо заірже. Махаон дивився збоку. І в душі радів за всіх. Потім чемно попрощався І полинув до своїх. А Ромашка вслід гукнула: — Залітай тепер до нас! Я зварю узвар солодкий. Приготую свіжий квас. Сів Барвінок на травичку: — Як я воленьку люблю! — Швидко дівчинка нарвала І козельців, і щавлю. Сіли друзі до вечері, Лиш зійшла ясна зоря. Мимо біг вухатий зайчик — Їм позичив сухаря… І сказав Барвінок тихо. Як поїли всі харчі; — Треба царство бур’яняче Зруйнувати уночі! — Схаменись, — Ромашка мовить. Ти вже зразу за своє! — Підморгнув Барвінок хитро; — В мене думка свіжа є!
***
Що за гуркіт, що за гомін Із-за гаю, з-за гори? То на зяб орати їдуть Добрі коні—трактори.
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Про відважного Барвінка та коника Дзвоника», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Про відважного Барвінка та коника Дзвоника» жанру - 💙 Дитячі книги:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Про відважного Барвінка та коника Дзвоника"