Читати книгу - "Semper tiro, Франко І. Я."

Вибранців на глум здіймаєш!..

Слухай, хлопче! Я питаю:

За кого мене ти маєш?

Я гадав, що ти піднявся

Духом понад ту худобу,

Що собі і бога й чорта

Творить на свою подобу;

Що крізь часове й тілесне

Ти проник в духове й вічне

І відкинув шкарлупиння

Грубо антропоморфічне.

Чей же, на землі недаром

Я острив тебе, як бритву,

Посилав тебе у мир свій,

І ганяв тебе у битву,

І водив тебе, як треба,

На вершини й на низини,

Щоб ти був одним з моєї

Доборової дружини.

Не плети ж тепер дурниці,

А збери в одно огнище

Всі думки і всі бажання,

На їх крилах якнайвище

Підіймись, напруж всі сили,

Безмір обіймай душею

І в найвищій тій екстазі

Злийся з сутністю моєю!»

Сі слова впадуть на мене,

Наче дощ густий, огнистий,

Спалять сумніви й тривогу,

І я встану ясний, чистий,

І почую в собі силу

І безмірну духу владу,

І перед найвищим Духом

В пориві любові впаду.

Всі думки і всі бажання

Я зберу в одно вогнище

І на крилах їх я стану

Підійматься вище, вище…

І уже весь безмір стане

Перед моїми очима,

Наче карта розікрита,

Наче світло, що не блима,

Тільки рівно, чисто ллється,-

Щезнуть загадки і межі,

І поллється щастя в душу,

Як безмірний блиск пожежі

Я ростиму й сам в безмежність,

Все проникну, все прогляну,

Все скуштую - вище, глибше -

І розвіюся в нірвану.

SEMPER TIRO

Збірка вийшла під назвою: «Semper tiro. Збірка поезій. Львів. 1906». Друкується за цим виданням.

Semper tiro. Сонет. Моєму читачеві. Вперше надруковано у кн.: «Semper tiro», с. 5-8. Зберігся автограф вірша «Semper tiro» (ф. 3, № 247), який має незначні розходження з текстом збірки.

БУРКУТСЬКІ СТАНСИ

I. «Кожда кичера в млі…», II. «Дівчино, моя ти рибчино…», III. Ользі С., IV. «О, розстроєна скрипка, розстроєна!..». Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1901, кн. 9, с. 237-238.

Буркут - назва селища в східних Карпатах (тепер - Івано-Франківська область).

Конкістадори. Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1904, кн. 9, с. 218. Зберігся чорновий автограф вірша (ф. 3, № 205) без восьми прикінцевих рядків.

Лісова ідилія. «Посвята Миколі Вороному», «Пролог» - ці дві частини поеми вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1903, кн. 1, с. 8-16. Збереглися уривки автографа поеми (ф. 3, № 261, 262). Задум твору генетично пов’язаний із задумом поеми «Нове життя» (див. том 1).

Вороний Микола Кіндратович (1871-1942) - український поет, один із теоретиків українського декадансу. В 1920-1925 рр. перебував в еміграції.

В «Посвяті Миколі Вороному» І. Франко піддав гострій критиці модерністську декларацію «чистого мистецтва», з якою виступав М. Вороний у 1900-1903 рр. М. Вороний в альманасі «З-над хмар і з долин» (Одеса, 1903), навівши «Посвяту» І. Франка, тут же (с. 4-6) надрукував відповідь на неї під заголовком «Івану Франкові. Відповідь на його посланіє». У ній він залишився на буржуазно-естетичних, антиреалістичних позиціях так званого «чистого мистецтва».

Герої… Панами - натяк на шахрайства капіталістів при будівництві Панамського каналу у 80-ті роки XIX ст.

НОВІ СПІВОМОВКИ

Цехмістер Купер’ян. Вперше надруковано у кн.: «Semper tiro», с. 57-60.

Сучасна приказка. Вперше надруковано в додатку до № 194-195 газ. «Діло», 1902, 13 вересня, с. 3. Підпис: І. Ф.

«Діло» - ліберально-буржуазна, згодом буржуазно-націоналістична газета. Виходила у Львові з 1890 р. до 1939 р.

Майстер Свирид. Вперше надруковано в журн. «Промінь» 1905, № 1, с. 2-3.

«Промінь» - педагогічний двотижневик ліберально-буржуазного напряму. Виходив у Вашківцях з 1904-1907 рр.

Що за диво? Вперше надруковано у кн.: «Semper tiro», с. 67.

Піхни, клерикали… - йдеться про Д. Піхна - редактора реакційно-монархічної газети «Киевлянин» (1864-1919).

Притичина. Вперше надруковано у кн.: «З-над хмар і з долин», Одеса, 1903, с. 10-11, під заголовком «З Буркутських пісень». Зберігся автограф (ф. 3, № 294), що має незначні відміни порівняно з текстом збірки.

Як там у небі? Вперше надруковано у кн.: «Semper tiro», с. 70-73.

Трагедія артистки. Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1902, кн. 7, с. 3–4, під заголовком «На старі теми» з епіграфом «Соловѣи веселыми песними свѣт повѣдают» та датою «д. 20/V. 1902». Зберігся чорновий автограф вірша (ф. 3, № 204, с. 10–11).

НА СТАРІ ТЕМИ

I. «Чи не добре б нам, брати, зачати…». Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1902, кн. 1, с. 1. Зберігся автограф вірша (ф. 3, № 275), тотожний із текстом збірки.

II. «Блаженний муж, що йде на суд неправих…». Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1906, кн. 1, с. 3.

Відомий варіант вірша (фотокопія автографа - ф. 3, № 4993), під яким стоїть дата «23.IV - 1905 р.». Наводимо його:

Блаженний муж, що йде на суд неправих

І там за правду голос свій підносить,

Що безтурботно в сонмищах лукавих,

Заціплене сумління їх тормосить.

Блаженний той, хто в хвилях занепаду

Коли заглухне й найчуткіша совість,

Хоч диким криком збуджує громаду,

І правду й щирість вказує як новість.

Блаженний той, кого за теє лають,

Кленуть, і гонять, і поб’ють камінням,

Нехай поб’ють, нехай лиш не дрімають,

Душі живої не вбивають тлінням.

Блаженні всі, котрі