Читати книгу - "Твої не рідні, Ульяна Соболева"

 - Звільняй!  Нікуди я не піду!  - позадкувала до стіни, спіткнувшись об відро, мало не впала.  - Ви з глузду з'їхали всі?  Що вам від мене треба!  Я ні до кого не піду!

 Жермен прийшов не один, привів двох охоронців, вони втрьох затиснули мене біля стіни на сходах.  Я до неї спиною притулилася і дивлюся на них по черзі.  Повірити не можу, що зі мною це відбувається.  У перший же день роботи.  Адже було всередині відчуття, що не можна сюди йти, що добром це не скінчиться.  Але які, до біса, передчуття, коли мене нарешті взяли і навіть пообіцяли аванс у перший же день, і нехай хлопець, який назвався Жерменом, при мені вдихав доріжки якогось порошку зі столу, я схопилася за цю роботу і в упор  не хотіла нічого бачити.  Я думала тільки тому, щоб тьоті Соні хоча б на їжу дати і почати житло шукати.

 - Підеш, суко!  Роздягни її!

 Кивнув на мене, струснувши довгим чубом, і дивиться своїми мутними очима, підтягуючи рукава кислотного кольору светра трохи вище ліктя.  Руки худі, у татуюваннях і кілька браслетів на зап'ясті дзвенять.

 - Та годі, Жор, угамуйся ... вона ж не з цих.

 Сказав один із охоронців і на мене швидко подивився.  В очах промайнула жалість, і я вхопилася за неї, як за рятувальний круг.

 - Так ... не з цих.  Будь ласка!

 І все ще зрозуміти не могла, навіщо я їм, чому раптом мене змушують іти до якогось клієнта.  Я тут всього пару годин, і мене не бачив ніхто.  Я не нафарбована, одягнена, як попало.  Я не могла привернути чиюсь увагу в усьому цьому.

 - Та похер, з яких!  Ти знаєш, хто у мене там сидить?  Я її особисто, суку,  роздягну і притягну до нього за волосся.  Хочеш, щоб нас закрили, і Шаня тобі і мені яйця обірвав?  Він її захотів.  ЇЇ.  Так що нехай іде і відсмокче йому чи чого він там хоче. Давай, Дене, переконай дівчинку роздягнутися або роздягни її сам.

 Один із охоронців, лисий здоровий борів, подивився на іншого і рушив на мене.  У цього вже ніякого співчуття в очах не було, абсолютно відморожений погляд.  Йому наказали - він робить.  Якщо вдарить, від мене мокрого місця не залишиться.

 - Хлопці, будь ласка.  У вас же дівчат багато.  Я ... ж не з ... не з таких ... я прошу вас!  У мене дитина маленька вдома, я приберу тут усе і піду.

 Але мене схопили за волосся і врізали в стіну з такою силою, що з очей іскри посипалися і підігнулися коліна.

 - Слухай сюди, соско драна.  Ти знала,  куди йшла.  Не в магазин і не в кондитерську, і не в дитячий садок.  Ти прийшла туди, де дівчата перед великими дядьками за гроші ноги розсовують.  Якщо тобі скажуть смоктати - будеш смоктати!  Ти аванс свій хочеш?  - Жермен підійшов до мене ззаду і тонкий голоском на вухо пищить, потім за волосся смикнув і об стіну вдарив головою так, що перед очима потемніло,  і губу засаднило, повернув до себе.  - Дам більше, якщо зробиш, як сказав, і клієнт залишиться задоволений!  Швидко роздяглася і пішла.  Поховаю суку, якщо щось не так буде!

 Від жаху в мене все вузлом в животі скрутило і дихати стало нічим.  Торкнула губу, на пальцях кров залишилася.  Перевела погляд  із Жермена на охоронців і назад.

 - Будь ласка, я прошу вас, - дуже тихо, відчуваючи, як по щоках сльози котяться.  - Я нічого не вмію і не знаю.

 - Я сказав - роздягнутися, або тебе пацани по колу пустять.  Безкоштовно.  Для підвищення кваліфікації та досвіду.

 Я схлипнула, а він відпустив моє волосся.

 - Розмір взуття який?

 А мене трясе, зуб на зуб не потрапляє, і я зрозуміти не можу, що він від мене хоче.  Від страху болить низ живота, і серце мов кліщами затиснуте.  Тільки б не зробили зі мною нічого ... усе можна пережити.  Я переживу.  Мені додому треба.  До Марійки.

 - Тридцять сьомий.

 - Неси туфлі, Філе.  У дівок візьми.  Давай, сучко, у темпі.

 Я стягнула речі з себе, як в якомусь трансі, намагаючись якось сховатися від їх поглядів, повернутися  до них спиною, прикриваючись руками.  Це навіть не страх, це панічний жах і шок.  Мені допомагають, видираючи з рук футболку і відкидаючи лосини в сторону під сходи.

 - Я сама.  Не чіпайте мене.  Не требааааа.

 - Труси свої ганебні і ліфчик допотопний теж знімай!  Знімай, бл * дь!  Не то зараз пацани з тебе знімуть.  А вона нічого, а, Філе?  Биренько ти туфлі підігнав.  Цей недарма на неї око поклав.  Цицьки великі і дупа соковита.  А на вигляд худорлява, усе під своїм мішком сховала.  У тебе не встав, м?  На Оленку нашу схожа ... тобі ж подобаються такі блондинки сіськасті.  Я б її натягнув.

 - Натягнеш  потім.  Після нашого гостя. Давай, переодягайся, сучко!

 Я швидко натягувала на себе трусики, більше схожі на дві нитки, блискучу коротку спідницю і еластичний топ.  Вони навіть не дивилися на мене, іржали, курили.  Надивилися, напевне, на тих, що на сцені, а мені до них далеко.  Тільки чомусь це не мало зараз ніякого значення.  По сходах спустилися кілька танцівниць і байдуже пройшли повз.

 Я хотіла крикнути, а потім раптом зрозуміла, що всім начхати ... а я сама винна.  Я не повинна була лізти в це місце.  Мала розуміти, що таке може трапитися.  Дурепа.  Чому я завжди така дурна.  Тремтячими руками застебнула босоніжки на високих підборах, трохи ногу в них не звернула.  Покидьки повернулись до мене, і лисий присвиснув.