Читати книгу - "Земля мертвих"

— Я натрапив на слід Ніни Віс в одній цікавій мережі, — пояснював він Сток та одночасно стежив очима за індусом, який, немов хлопчисько, шморгав носом. — Барбі тобі пояснить. Облиш усе та женіть сюди. Техніків із собою також прихопіть…

Ахтар силувався звестися на ноги.

— Ви не маєте права. Для обшуку у вас повинна бути…

Корсо схопив індуса за чуприну — волосся виявилося огидно масним на дотик — і засадив у фотель, притискаючи руків’я пістолета йому до горла.

— Зберіть усі жорсткі диски, файли, — говорив він далі в телефон, — бухгалтерію — словом, геть усе. Візьміть паяца, що керує тут конторою, із собою, витрясіть із нього коди й посилання. Знайдіть фільми, в яких грала Ніна. Відстежте її партнерів, техніків, що були присутні під час зйомок, а головне — складіть список збоченців, які замовляли відео. Адресу надішлю SMS-кою. Терміново відправте сюди новобранців — хай стережуть підозрюваного, і швидше рухайтеся!

Він натиснув на відбій і причепив продюсера кайданками до радіатора, якомога далі від монтажної консолі. Відчинив вікно, аби випустити надокучливий запах карі, та налив чаю, а філіжанку поставив на срібний піднос, що стояв на підлозі. Повернувся до вікна й випив маленькими ковтками, намагаючись заспокоїтися.

Насамкінець підійшов до Ахтара, який стогнав у куточку. Скарабей обернувся на слимака. Корсо взяв у руки потертий шкіряний пуф і всівся біля нього з філіжанкою.

— Дай-но мені свою мобілку.

Вільною рукою індус видобув з кишені телефон і протягнув його копу.

— Доки не прибула моя команда, — провадив Корсо, забираючи собі апарат, — ти мусиш підкинути мені якусь дрібничку, ім’я, деталь, що миттєво підштовхне мене в потрібному напрямку.

Ахтар хлюпав розквашеним носом і випльовував із себе криваве мокротиння.

— Не знаю, що ви маєте на думці… Я…

Навіть не підводячись, поліціянт копнув його в ребра.

— Ім’я, почваро. Пригадай партнера, хлопця, з яким Ніна поділяла свої довбані захоплення, техніка, з яким вона трахалась, абощо. Назви щось, хай тобі грець, або клянусь: моїм колегам доведеться відскрібати тебе від підлоги.

Той знову відхаркнув на килими, а тоді вимовив, хоч як важко йому було дихати:

— Знайдіть Майка… Порнозірку… Він працював укупі з нею. Гадаю… гадаю, вони якось пов’язані…

— Що означає пов’язані?

— Існували на одній хвилі. Він її привів до нас.

— Де мені його шукати?

— Я… в мене нема його даних…

Корсо знову підняв чобіт — він з легким серцем мордував негідника.

А той скоцюрбився в куточку.

— У… у Везіне. Сьогодні в них зйомка… Я скажу вам, де це…

— Його справжнє ім’я?

— Треба шукати у файлах. Принаймні всі його кличуть Фройд.

— Фройд?

— Інтелектуал.

Раптом хтось почав гатити в двері із криком: «Поліція!»

— Побачимося в 36-му, — додав Корсо й підвівся. — Надаси моїм колегам усі коди, відповіси на всі їхні питання, решту часу триматимеш пельку на замку.

— Я… хочу зателефонувати адвокатові, — просичав він крізь розхитані зуби.

Коп наостанок дав йому ще одного копняка в живіт і пішов відчиняти двері новобранцям. Ахтар розридався.

— Як на мене, надто чутливий ти для аса садо-мазо.

15

— Лікарю? — Корсо мчав уперед на захід і водночас телефонував судово-медичному експерту з ІСМЕ[32]. — Комендант Стефан Корсо, Бригада карного розшуку. Мені передали справу вбитої стриптизерки.

— То що?

Він явно заважав. У голосі бриніло відлуння холодної кімнати. Лікар був новим, Корсо його ще не знав.

— Десять днів тому ви проводили розтин Софії Серейс. Хотів би дещо уточнити.

Ескулап зітхнув. Корсо чув, як той віддавав розпорядження помічникам, ніби режисер, що наказує: «Ріжте».

— Слухаю вас.

— Декілька разів читав вашу доповідь, проте не знайшов жодної згадки щодо вагінальних пошкоджень.

— Я вже казав і ще раз наголошую: жінка не була зґвалтована.

— Хочу поговорити про давні травми, можливо, якісь рубці.

— Тобто?

Лікар помітно зацікавився.

— У нас уже є докази, що Софі Серейс знімалася в порнострічках із садомазохістським забарвленням. Тож ви нічого не зауважили?

— Ні.

— Жодних анальних тріщин, вагінальних розривів?

— Кажу ж вам: нічого не зауважив.

— І не проводили обстежень щодо хвороб, які передаються статевим шляхом?

Ескулап не витримав:

— Тіло різали, ламали, шматували, і ви ще хочете, аби я перевіряв, чи не хворіла жертва на хламідіоз? Ви що, знущаєтеся з мене?

— Дякую, лікарю.

Щойно Корсо опинився у кварталі Оборони, він знову пригадав перестрілку в Нантері. Двох убили недавно, а нині розпочато кориду з індусом. Насилля — ніби грип, якого важко позбутися.

Нескінченний тунель Оборони тягнувся попід західним передмістям. Немов потяг Євростар, який проносився під чорними хвилями його молодості. А тоді знову задзеленчав мобільний. Сток і Людо вже прибули на місце: переїзд розпочали. Обладнання мали перевезти на склад неподалік Берсі, де зазвичай БКР зберігала речі, вилучені під час обшуків. Там комп’ютерники з ПБК (Підрозділу боротьби з кіберзлочинністю) зануряться у вивчення експонатів музею жахів Ахтара Нура.

— А привід? — запитала Сток. — У чому його звинувачуємо?

— Передивись кілька фільмів і зараз усе второпаєш. Побачимося в 36-му за дві години.

Він виїхав з тунелю й потрапив на іншу планету. Тепер поліціянт просувався широким проспектом, на якому височіли гордовиті дерева, скляні будинки й пихаті вілли.

Корсо перетнув Сену, дорога D186 привела його прямо туди, куди він мав потрапити: на проспект Еміля Тібо. Зйомки відбувалися в будинку з дерев’яним каркасом, що ховався за суцільним парканом і переливчастими каштанами.

Аби не виділятися, Корсо вирішив відрекомендувати себе як друга Ахтара. Йому захотілося відчути дух «клубу», тишком наблизитися до Майка, себто Фройда.

Капловухий культурист відчинив йому ворота. Щойно він згадав Ахтара, на нього посипалися питання. Корсо вдався до хитрощів і описав ігри з перших серій, що їх запам’ятав, коли був у індійського гуру. Але враження не справив.

Тоді він вирішив перервати розмову, що більше скидалася на каверзне опитування, і запропонував зателефонувати самому Ахтарові.

— Звати тебе як? — запитав Хі-Мен[33].

— Корсо.

І той натиснув на екран. Пан або пропав: Корсо залишив мобільний індуса в новачків, які, мабуть, уже передали апарат його команді… Або він валявся десь на дні опечатаного мішка, і тоді ніхто не відгукнеться на дзвінок, або ж поліціянти тримали його в руках, але все одно треба було, щоб