Читати книгу - "Втекти від долі, Дана Лонг"

Сьогодні у мене вихідний і я вирішую провести його вдома. Заварюю собі чай із солодощами і вмикаю серіал по телевізору.

Мій телефон знову дає про себе знати. Влад намагається додзвонитися мені вже вкотре за сьогодні, але я зовсім не бажаю зараз розмовляти з ним.

Нехай іде й милується зі своєю Реґіною. Немає в них нічого, ха! Так я і повірила.

Телефон замовкає, але потім починає дзвонити знову. Та що ж таке.

– Алло, – вирішую все ж таки відповісти на дзвінок, незважаючи на те, що страшенно гніваюсь на нього.

– Привіт, – від його хрипкого голосу я миттєво починаю тремтіти. – Я приїхав, стою біля твого під'їзду. Вийдеш, або краще мені піднятися?

– Я не думаю, що це гарна ідея, – після того, що трапилося, мені зовсім не хочеться бачитися з ним.

– А чого так? – здивовано цікавиться Влад. – Я тебе чимось образив?

Я не відповідаю, але мене розриває зсередини висловити йому все, що я думаю про нього і його стосунки з Реґіною.

– Лано, я чекаю на відповідь? – Влад виявляє нетерпіння.

– Чому б тобі не повернутися до своєї Реґіни, адже ви так чудово проводите час удвох.

– Про що ти зараз кажеш? – його голос напружений.

Я не витримую і починаю висловлювати йому все, що накипіло.

– Я телефонувала тобі нещодавно, а твоя Реґіна сказала, що ти в душі. Збиралася одягатися і йти тебе кликати. Ти ж сказав, що між вами нічого немає, що вона просто подруга! Чи тобі подобається мати кілька коханок одночасно? Алло? Чого ти мовчиш?

У слухавці запанувала тиша.

– Я зараз піднімуся до тебе, і ми все обговоримо. Який у тебе номер квартири? – запитує він крижаним тоном.

– Я не...

– Гаразд, сам знайду, – кидає він наостанок і відключає телефон.

Я кидаюся до вікна і шукаю його поглядом. Бачу, як Влад виходить із машини і впевненим кроком прямує до мого під'їзду.

Не буду відчиняти. Може йому набридне стояти під дверима, і він поїде. Не хочу зараз його бачити.

Через деякий час лунає дзвінок у двері. Потім ще раз. А потім ще й ще.

– Лано, відчини негайно! – з-за дверей до мене долинає крик Влада. – Відкрий, або я виб'ю ці кляті двері!

Тільки цього мені ще бракувало.

Я вирішую не перевіряти, чи дотримається він своєї обіцянки, чи ні, тому поспішаю скоріше відчинити, доки він не переполошив усіх сусідів, та й самі двері шкода. Відчинивши двері, я одразу зустрічаюся з сердитим поглядом Влада, і краєм ока помічаю, що на шум уже починають виходити зі своїх квартир зацікавлені сусіди.

Влад ввалюється у квартиру і з силою зачиняє за собою двері, не зводячи при цьому з мене свого похмурого погляду.

– А тепер спробуй пояснити, що це за маячня про мене і Реґіну? Я тобі вже казав, але повторю ще раз, якщо твоя мила голівка забула. У мене з Реґіною нічого немає.

– Та невже... – невдоволено пирхаю я.

– Не заперечую, що в мене були з нею стосунки. Ну, як стосунки, переспали кілька разів і все. Але! Це було давно, задовго до нашого з тобою знайомства. Тоді в мене був складний період у житті, я втратив дружину. Ходив сам не свій, та й Данечка маленький увесь час питав, де мама. Мені просто потрібен був хтось, щоб відволіктися, а Реґіна була поруч у той момент, підтримала мене. Власне це був просто секс, без будь-яких зобов'язань. Ти ж розумієш, що безглуздо ревнувати до минулого? Адже це було до тебе.

Я стою перед ним, не в силах вимовити хоч слово. Мені так хочеться повірити йому.

– А що стосується твого звинувачення по телефону. Я не знаю, що там тобі наговорила Реґіна, але в нас нічого не було. Вона прийшла по світлини. Не приховую, що намагалася спокусити мене, але пішла ні з чим. У моєму ліжку зараз тільки одна дівчина, і це ти. Я вірний людині, з якою перебуваю у стосунках, і чекаю від тебе того ж.

– А ми хіба у стосунках? – захриплим від хвилювання голосом видавлюю із себе.

– А ти як думаєш? – він нахиляється в мій бік і притягує за талію до себе. – Чи ти проти?

– Н-ні, не проти, – нервово видихаю.

Влад посміхається, знімає взуття і, підхопивши мене на руки, відносить до спальні, дорогою жадібно накидаючись на мої губи. Опинившись у спальні, він обережно опускає мене на підлогу, і ми в пориві пристрасті починаємо зривати одяг одне з одного.

Мої пальці тремтять, мені важко впоратися зі своїми емоціями.

Можливо, хтось скаже, що це нерозсудливість, ось так прив'язуватися до людини після кількох зустрічей. Але гнатися за фантомами ідеальних стосунків я більше не буду. Хочу жити і відчувати, тут і зараз.

І ось я стою перед ним в одних мереживних трусиках і знемагаю від передчуття.

Влад завалює мене на ліжко і притискає зверху своїм тілом. Його рука ковзає вниз і починає погладжувати мене через білизну, від чого вона намокає за лічені секунди.

Велике тремтіння охоплює моє тіло, воно горить вогнем у тих місцях, де Влад торкається своїми губами. Я звиваюся під ним, задихаючись від бажання. У пам'яті спливає наша недавня близькість і ті слова, що він шепотів мені в моменти екстазу, від чого тремтіння в моєму тілі посилюється. Я стискаю долонями простирадло, стогнучи від задоволення.