Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Гаррі Поттер і орден Фенікса 📚 - Українською

Читати книгу - "Гаррі Поттер і орден Фенікса"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гаррі Поттер і орден Фенікса" автора Джоан Роулінг. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 189 190 191 ... 214
Перейти на сторінку:
до звичайних чорних дверей. Багато місяців він бачив їх у снах, аж ось нарешті опинився тут.

— Ходімо, — прошепотів він і перший пішов коридором. За ним з роззявленим ротом ішла Луна.

— Слухайте, — зупинився Гаррі за два метри від дверей. — Може... може, хто залишився б тут... на варті...

— А як же тебе попередити про небезпеку? — здивувалася Джіні. — Ти ж можеш бути хтозна-де.

— Гаррі, ми підемо з тобою, — сказав Невіл.

— Ідемо всі разом, — рішуче підтримав його Рон. Гаррі й далі не хотів тягти їх усіх за собою, але вибору не

було. Повернувся обличчям до дверей і... точнісінько, як уві сні, двері відчинилися, він переступив поріг, а за ним зайшли всі решта.

Вони стояли у великому круглому приміщенні. Усе тут було чорне — разом з підлогою і стелею. Однакові двері без табличок і ручок з рівними інтервалами розташовувалися вздовж чорних стін. У проміжках між ними виднілися ряди свічок, що горіли блакитним полум'ям. Їхнє холодне мерехтливе світло відбивалося в блискучій мармуровій підлозі, від чого здавалося, що під ногами — басейн з темною водою.

— Зачиніть хтось двері, — пробурмотів Гаррі.

Пошкодував, що дав цей наказ у ту ж мить, коли Невіл його виконав. Без довгої смужки світла з осяяного смолоскипами коридору тут стало так темно, що якийсь час вони нічого не бачили, крім мерехтливих язичків блакитного полум'я на стінах і власних примарних відображень на підлозі.

У снах Гаррі завжди впевнено проходив через приміщення до дверей навпроти входу, а потім ішов ще далі. Але тут було з десяток однакових дверей. Він глянув на двері перед собою, намагаючись вирішити, котрі ж їм потрібні, аж раптом пролунав громовий гуркіт, і свічки почали переміщатися. Це рухалася кругла стіна.

Герміона вчепилася в Гарріну руку, ніби злякалася, що підлога теж зрушить з місця. На кілька секунд, поки крутилася стіна, блакитне полум'я злилося в одну смугу, немовби спалахнули якісь довжелезні неонові лампи, а потім гуркіт припинився так само несподівано, як і почався, і все навколо знову завмерло.

Перед Гарріними очима світилися блакитні смужки. Більше він нічого не бачив.

— Що це було? — налякано прошепотів Рон.

— Мабуть, це щоб ми забули, крізь які двері зайшли. — ледь чутно припустила Джіні.

Гаррі відразу збагнув, що вона мала рацію. Вхідні двері знайти тепер було не легше, ніж розшукати на цій чорнющій підлозі мураху. А потрібні їм двері ховалися десь серед десятка інших.

— Як ми тепер повернемося? — занепокоївся Невіл.

— Зараз це не має значення, — рішуче сказав Гаррі, кліпаючи, щоб позбутися блакитних смуг перед очима, й міцно стискаючи чарівну паличку, — нам нема чого вертатися, доки не знайдемо Сіріуса...

— Тільки не треба його кликати! — стурбовано втрутилася Герміона, але Гаррі й сам це добре розумів. Інстинкт підказував йому поводитися якомога тихіше.

— Куди ж нам іти? — спитав Рон.

— Я не... — почав було Гаррі. Тоді ковтнув слину. — У снах я заходив у двері вкінці коридору, який веде від ліфтів. Опинявся в темному приміщенні... тобто тут... а потім крізь інші двері заходив до зали, яка мовби... мерехтить. Треба спробувати різні двері, — швиденько додав він. — Я зрозумію, куди йти, коли побачу те приміщення. Ходімо.

Він підійшов до дверей навпроти, торкнувся лівою рукою прохолодної блискучої поверхні, і, тримаючи напоготові чарівну паличку, штовхнув їх.

Двері легко відчинилися.

Після темряви першої зали лампи, що низько звисали зі стелі на золотих ланцюгах, створювали враження, ніби це довге прямокутне приміщення набагато яскравіше, хоч там і не було того іскристого мерехтливого світла, що його Гаррі бачив у снах. Там майже нічого не було, крім кількох столів, а в самому центрі стояв величезний скляний резервуар з темно-зеленою рідиною, в якому спокійно могли б поміститися вони всі. Там ліниво погойдувались якісь перламутрово-білі предмети.

— Що то там плаває? — прошепотів Рон.

— Не знаю, — відповів Гаррі.

— Якась риба? — припустила Джіні.

— Аквавірусні личинки! — схвильовано вигукнула Луна. — Тато казав, що в міністерстві розводять...

— Ні, — урвала її Герміона. Голос її прозвучав якось дивно. Вона підійшла ближче до резервуара. — Це мізки.

— Мізки?

— Так... Цікаво, що тут з ними роблять?

Гаррі теж підійшов до резервуара. Роздивившись зблизька, побачив, що Герміона не помилилася. Моторошно виблискуючи, мізки поволі рухалися в цій зеленій рідині, ніби якась слизька цвітна капуста.

— Ходімо звідси, — сказав Гаррі. — Треба спробувати інші двері.

— Тут теж є двері, — показав на стіни Рон. Серце в Гаррі завмерло — який він великий, цей відділ таємниць!

— Уві сні я минав темну залу і з неї заходив у іншу, — пояснив він. — Треба вернутися й пошукати там.

Вони швидко повернулися в темну округлу залу. Тепер у Гаррі перед очима замість блакитного полум'я свічок пливли примарні обриси мізків.

— Зачекай! — вигукнула Герміона, коли Луна зібралася вже зачинити двері кімнати з мізками. — Флаґрате!

Вона провела в повітрі чарівною паличкою, і на дверях з'явилася палаюча літера "X".

Тільки-но двері клацнули й зачинилися, як знову загуркотіло, і стіна почала дуже швидко крутитися, але тепер серед блакитного світла, що злилося в одну смугу, вирізнялася золотисто-червона пляма, а коли все знову завмерло, вогняний хрест і далі палав, позначаючи вже перевірені ними двері.

— Добра думка, — похвалив її Гаррі. — Тепер спробуємо оці...

І відчинив другі двері, тримаючи чарівну паличку напоготові. Усі пішли за ним.

Ця зала була більша за попередню, тьмяно освітлена й прямокутна, вона знижувалася до середини, утворюючи западину завглибшки метрів із шість. Вони стояли на верхньому ярусі кам'яних лав, які оточували залу, мов у амфітеатрі чи в тій судовій залі, де Гарріну справу розглядав Чарверсуд. Але замість крісла з ланцюгами посеред западини було кам'яне підвищення, на якому стояла така старезна потріскана й облуплена кам'яна арка, що Гаррі взагалі дивувався, як це вона й досі тримається. Арка не була нічим підперта, але з неї звисала якась пошарпана чорна завіса. Хоч холодне повітря в залі було нерухоме, завіса легесенько колихалася, немовби до неї хтось щойно торкнувся.

— Хто там? — гукнув Гаррі, зістрибуючи на одну лаву нижче. Ніхто не відповів, але завіса все ще колихалася.

— Обережно! — прошепотіла Герміона.

Гаррі почав спускатися по лавах, мов по сходах, поки не опинився на кам'яному дні западини. Помалу підійшов до підвищення, і кроки його відлунювали на всю залу. Знизу арка здавалася значно вищою, ніж згори. Завіса

1 ... 189 190 191 ... 214
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гаррі Поттер і орден Фенікса», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гаррі Поттер і орден Фенікса"