Читати книгу - "Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг)"

Професорка Трелоні, тропіки повагавшись, опустилася в порожнє крісло. Вона заплющила очі й міцно стисла губи, мовби чекала, що в стіл зараз влучить блискавка. Професорка Макґонеґел піднесла до супниці ополоника.

- Бажаєш потрушків, Сивіло?

Але Трелоні мовби й не чула. Вона розплющила очі, глянула довкола і поцікавилась:

- А де ж наш любий професор Люпин?

- Боюся, що він знову занедужав, - сказав Дамблдор, припрошуючи всіх до трапези. - От бідолаха: захворіти на саме Різдво!

- Але ж ти, Сивіло, мусила про це знати? - підняла брови професорка Макґонеґел.

Трелоні кинула на неї холодний погляд.

- Авжеж, я знала, Мінерво. Але не стану ж я хизуватися перед вами своїми знаннями. Я рідко демонструю свій дар володіння Внутрішнім Оком. Навіщо дратувати інших?

- Он воно що! - в'їдливо мовила Макґонеґел.

- Якщо хочеш знати, Мінерво, - в голосі професорки Трелоні зненацька пропала звична потойбічність, - я бачила, що бідолашному Люпину не довго ще бути з нами. Здається, він і сам це усвідомлює. Коли я запропонувала йому погадати на кришталевій кулі, він просто втік...

- Уявіть собі! - зіронізувала Макґонеґел.

- Сумніваюся, що професорові Люпину загрожує якась небезпека, - бадьорим, але різкішим, ніж завше, голосом втрутився Дамблдор, поклавши край сварці між двома професорками. - Северусе, ти приготував для нього зілля?

- Так, директоре, - відповів Снейп.

- От і добре! - зрадів Дамблдор. - Отже, він швидко одужає... Дереку, а чи куштував ти ці мисливські ковбаски? Вони такі, що пальчики оближеш.

Хлопчина-першокласник яскраво почервонів - адже Дамблдор звернувся безпосередньо до нього! - і тремтячими руками присунув тарілку з ковбасками.

Впродовж усієї двогодинної різдвяної трапези професорка Трелоні поводилася майже нормально. Гаррі й Рон у капелюхах, що вилетіли з хлопавок, мало не лускали від скуштованих страв. Вони перші підвелися з-за столу. І тут Трелоні голосно вигукнула.

- Любі мої! Хто з вас підвівся перший? Хто?

- Не знаю, - завагався Рон, тривожно глянувши на Гаррі.

- Не думаю, що це має якесь значення, - холодно мовила професорка Макґонеґел. - Хіба що за дверима причаївся божевільний лісоруб, готовий зітнути голову першому, хто звідси вийде.

Зареготав навіть Рон. Професорка Трелоні була ображена до глибини душі.

- Йдемо? - звернувся Гаррі до Герміони.

- Ні, - буркнула Герміона. - Я хочу сказати два слова професорці Макґонеґел.

- Мабуть, хоче записатися ще на кілька уроків, - позіхнув Рон, коли вони вийшли у вестибюль, не помітивши жодного божевільного лісоруба.

На портреті біля входу сер Кадоґан святкував Різдво в компанії кількох ченців і колишніх директорів Гоґвортсу, а також зі своїм товстеньким коником. Він підняв забороло шолома і привітав їх сулійкою медовухи.

- Веселого... гик... Різдва! Пароль?..

- Шолудива шавка, - сказав Рон.

- Сам такий, добродію! - заревів сер Кадоґан і портрет відхилився.

Гаррі узяв зі спальні свою «Вогнеблискавку» і «Набір для обслуговування мітли» - Герміонин дарунок на день народження - і заніс це все у вітальню. Там почав доскіпливо роздивлятися «Вогнеблискавку». Але на мітлі не було жодного зігнутого прутика, а держак сяяв так, що й натирати не треба. Гаррі з Роном посідали й не могли намилуватися диво-мітлою. Аж тут відчинився портретний отвір і до вітальні зайшла Герміона в супроводі професорки Макґонеґел.

Хоч Макґонеґел і була вихователькою ґрифіндорського гуртожитку, Гаррі бачив її тут лише раз: тоді вона прийшла з дуже серйозним повідомленням. Хлопці глянули на неї, не випускаючи з рук «Вогнеблискавки». Герміона обійшла їх, сіла в крісло, взяла першу-ліпшу книжку і сховала за нею обличчя.

- То це вона і є? - поцікавилася професорка Макґонеґел, придивляючись до «Вогнеблискавки». - Міс Ґрейнджер щойно мені сказала, що тобі, Поттере, подарували мітлу.

Гаррі й Рон зиркнули на Герміону. З-за книги - Герміона тримала її догори дриґом - виднілося лише її почервоніле чоло.

- Можна? - запитала професорка Макґонеґел. Не чекаючи згоди, вона вихопила «Вогнеблискавку» з їхніх рук і прискіпливо її оглянула. - Гм-м. І не було ні записки, ні картки... Взагалі нічого?

- Нічого, - тихо озвався Гаррі.

- Зрозуміло... - мовила професорка Макґонеґел. - На жаль, Поттере, мені доведеться її в тебе забрати.

- Щ-що? - ледве звівся на ноги Гаррі. - Але чому?

- Треба перевірити, чи на ній немає закляття, - пояснила Макґонеґел. - Звісно, я тут не фахівець, але мадам Гуч і професор Флитвік, гадаю, її розберуть...

- Розберуть? - перепитав Рон таким тоном, ніби професорка Макґонеґел збожеволіла.

- На це піде всього кілька тижнів, - додала професорка. - Ти її отримаєш, щойно ми переконаємося, що з нею все гаразд.

- Але ж вона цілком нормальна! - вигукнув Гаррі тремтячим голосом. - Чесно, пані професорко...

- А як ти знаєш, Поттере? - лагідно заперечила Макґонеґел. - Ти ж на ній ще не літав. І доки ми не пересвідчимося, що вона не зачарована, про це не може бути й мови. Я триматиму тебе в курсі справи.

Професорка Макґонеґел крутнулася на підборах і вийшла з «Вогнеблискавкою» крізь отвір за портретом. Гаррі дивився їй услід, стискаючи в руці баночку з лаком. Рон підступив до Герміони.

- Якого біса ти побігла до тієї Макґонеґелки?

Герміона пожбурила книжку. Її обличчя ще й досі палало, але вона рішуче скочила на ноги і стала перед Роном.

- Бо я подумала... і професорка Макґонеґел зі мною погодилась... що цю мітлу для Гаррі міг прислати Сіріус Блек!

- РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ -

Патронус

Гаррі розумів, що Герміона зробила це з найкращих міркувань, та однак на неї сердився. Кілька годин він володів найкращою в світі мітлою, і ось тепер, дякуючи Герміоні, навіть не знав, чи ще колись її побачить. Гаррі не сумнівався, що зараз із «Вогнеблискавкою» все гаразд, але що з нею буде після всіх отих перевірок?

Рон з люті аж клекотав. Розбирати новісіньку «Вогнеблискавку»! Та ж це справжнісінький злочин!

Герміона, що й далі була переконана у своїй правоті, перестала бувати у вітальні. «Мабуть, закопалася в бібліотеці» - вирішили хлопці і навіть не переконували її повернутися. Тож вони утрьох лише зраділи, коли після Нового року ґрифіндорська вежа знову наповнилася учнівським галасом.

Увечері перед початком семестру Вуд розшукав Гаррі.

- Гарно провів Різдво? - поцікавився він і,