Читати книгу - "Епоха слави і надії, Євгеній Павлович Литвак"

Обірваний край сторінки перервав історію. Авраала немов викинуло з сну. Він знову був у бібліотеці. Книга лежала на столі. Він схилився над нею і, підсунувши ближче, продовжив перегортати сторінки.

"З точністю до секунди пам'ятаю кожне слово, кожне слово твоє пам'ятаю". Ханой.

"Ханой познайомився з Ануш, коли він був правою рукою другого Царя Світу – Соломона. Повернувшись назад, в Підземний Світ Агарти, після перемоги над ворогом Великим Левіафаном, армія Ханоя звільнила полонений циганський народ. Того дня не лише ліг останній ворог, але і сталися події, завдяки яким відбулася зустріч Ханоя і циганки Ануш. Сатана її відпустив. Незабаром вони були вдвох.

– А як буде там? – З цікавістю розпитувала Ануш.

– А там взимку буде літо. – Відповідаючи, сміявся він.

Свіжість почуттів окриляла закоханих. З кожним днем вони закохувалися один в одного сильніше.

– Я про тебе мріяв, я завжди сподівався на таку зустріч.

– Мені б бачити тебе завжди поруч, присягаюся, і більше нічого!

Їх любов міцніла, і вони були завжди разом в Підземному світі Агарти".

Кантрі ченці приєднувалися до Авраала, перечитуючи сторінки безцінної книги, вони переносилися в минуле. Обривок за обривком, по шматочках вони збирали картину тих часів, поринаючи в неї з головою.

"Чим більше часу проходило, тим рідше вони бачилися. В Ханоя було багато завдань, він постійно виконував доручення Царя Світу – Соломона. Насправді, йому було важко допомагати керувати всім Підземним Царством. Сім'я Ануш була невдоволена. Молодші брати і сестри звинувачували її, вважаючи, що через її любові до нього, весь їх народ знаходиться глибоко під землею, де не видно сонця. Батько, з часом став їй забороняти бачитися з Ханоєм, тому що Цар Соломон заборонив циганам покидати Агарту. З кожним днем вони віддалялися один від одного".

"Під час їхніх зустрічей, вони мріяли про свободу. Ануш була дуже мудрою, і вважала, що повинна знайти вихід з цієї ситуації. В житті так буває, коли нелегко прийняти рішення.

– Так хочеться зустріти світанок з тобою, я постійно про це мрію. Адже там, над нами, одне небо, одно Сонце, один місяць. – Ануш просила його бігти, кинути все і відправитися нагору, а Ханой завжди відмовляв, він говорив:

– Настане наш час.

– Я вірю в нас. – Втішала його Ануш".

"Вечір плив, вони прощалися, ось тільки Ханой і уявити собі не міг, що це їх остання зустріч. Був ясний вечір, а в її душі – гроза. Губи посміхалися, а зелені очі продовжували плакати.

– Мені не потрібно багато, повір, тільки бути поруч завжди. Я про тебе мріяла, і я рада, що тебе зустріла.

– Я житиму для тебе. – Говорив їй Ханой. – Я зроблю нашу любов вічною, моя рідна. Якщо з твоїх очей впаде сльоза, то тільки моя рука її утре. Я готовий віддати життя за тебе, ти мені потрібна, як повітря.

– Я тебе чекатиму, я чекатиму, все життя, все життя, тільки скажи, що я тобі потрібна! Я прийму за тебе будь-який біль, тільки, щоб ми були разом.

– Ануш, я віддам тобі все, що у мене є, і все, що в мене буде.

– Я сказала "твоя", значить – буду "твоєю"!

Їх поцілунок був прощальним, але він про це не знав. Повернувшись з чергового завдання, він відразу ж попрямував в її будинок, але замість коханої Ануш, там була лише записка:

– Любий Ханой. Я думала, що буду заради тебе сильною. Але не змогла.

Ханой, пробач, але ми більше непобачимося, мені дуже шкода. 2805.

Він шукав її по всьому Підземному Світу, але так і не знайшов. Тепер Злітаючий Дракон залишився один, один у цілому світі".

"Щоб бути з цією жінкою, йому довелося б відмовитися від усіх. І він це зробив. Він пішов за нею".

– Він вирушив шукати її за межами Підземного Світу? – Раптом перервавши читання, запитав кантрі чернець Аденський в старого Глави Братства.

– Так, він просто не міг по-іншому. Його любов була сильніша за страх перед Царем Світу. А коли він її знайшов, вони заснували наше Братство.

"Час йшов у пітьму. Для неї, це просто час, для нього цілий світ. Одна жінка, виявилася важливіша за багатомільйонну імперію.

– Я хочу, щоб вона була поруч, тоді все буде по-іншому. Але вона зникла, і я не можу її знайти. Я зараз згадую кожну хвилину, проведену з нею, шкода, що їх було так мало. Всі говорили, що ми не пара, а я знаю, що ми одне ціле. Я вважав її рідною, а тепер, я немов для неї чужий. Мені потрібні її очі, її погляд, я не готовий її втратити. Боюся, що більше її не побачу. Ніяк не забуду останні обійми. Неначе знав, що більше не доведеться її обіймати. Я досі відчуваю її запах.

В голові у Ханоя була лише одна думка: "не могла вона брехати". Хотілося кричати, а ця думка не давала йому спокою.

Ханой втік з Підземного світу через циганку Ануш. В джунглях В'єтнаму було сформовано Братство "Дев'яти Драконів" – "Коулунг".

" Через деякий час він знайшов її. Вона була дуже мудрою. Вона кинула його, щоб бути з ним. Вона відпустила і зникла, тому що більше життя хотіла бути з ним. І він віддав все, заради неї однієї. Ануш знала, що ніякі вмовляння його не змусять покинути Агарту. Але здогадалася, що лише так вони набудуть свободи. По поверненню, Цар Міра – Соломон вигнав циганів з Агарти через її провину. Ануш і це передбачала, і її народ ще раз набув свободи. А "Велика Зброя" – Ханойські вежі, надавали їм впевненості, що їх не шукатимуть і вони зможуть бути щасливі. Вони любили один одного. Ханой назвав їх дочку – Молитва".

" Ханой і Ануш почали будувати Монастир. Ченці жили там, і Ханой ділився з ними всім, що мав і знав. Спільними зусиллями вони побудували чудове місце, де був мир і процвітання".

" Ніщо не вічне під місяцем. Ханоя б не відпустили, залишалося тільки втекти з Підземного Світу, але йдучи, він взяв диски і по своїй пам'яті написав книги. Сатана не пробачив його і послав своїх людей на пошуки. Це були воїни, що належали до чину "Влади". 48 хранителів,