Читати книгу - "Мідь та Золото, Анна Стоун"

Альбрехт невпевнено дивився на себе в маленьке настінне дзеркало. Він почував себе незручно в жіночій сукні.

- Іуліє, ілюзія точно не спаде до мого повернення?

- Я вирушу з вами, і простежу за цим! Головне ви постарайтеся!

- Як би я не намагався, у мене не вдалося б домогтися властивої вам жіночності. А Рада… вона….

– Ви провели з нею багато часу, у вас дуже багато спільного. Хто, як не ви зможе наблизитися до її образу. Тим паче потрібно заспівати лише дві пісні, привітати молодих та випити келих вина. Більше не смійте вам потрібно тримати контроль над собою.

Альбрехт хмикнув. Мабуть, і сюди вже дійшло, як на нього діє алкоголь.

- Вам краще заплющити очі, і не розплющувати поки я не скажу! Ілюзія діятиме три години. Погано, що Тіни тут немає, вона б намалювала вам обличчя.

На те, щоб змінити йому зовнішність, у неї пішло хвилин десять. Це виявилося не так легко. На якийсь момент довелося кликати Раду, щоб порівняти деталі. Щойно з усім було покінчено, і хлопець побачив своє нове обличчя, він нарешті погодився, щоб затягли корсет.

- Сподіваюся, про це ніхто не дізнається! - обвів він строгим поглядом дівчат. – Якщо хоч одна жива душа дізнається, що я ходив у жіночій сукні…

Прикривши рот цілою долонею, Рада спробувала приховати сміх. Але побачивши яким обуренням палають його очі, посміхнулася, намагаючись не розсміятися.

- Дякую. Це безцінно! - вона придушила порив поцілувати його в щоку, так як цілувати саму себе, було якось дивно. - Хай щастить!

Коли Альбрехт з Іулією пішли, Рада полегшено зітхнула. Тяжко було приховувати, як її  розпирає зсередини. Шкода, що в них не було того пристрою для запису відео.