Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Зустріч яка змінила моє життя, Ліліанаа 📚 - Українською

Читати книгу - "Зустріч яка змінила моє життя, Ліліанаа"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "зустріч яка змінила моє життя" автора ліліанаа. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 25
Перейти на сторінку:
Розділ 1

і знову я в підвалі, тут темно, холодно, страшно. напроти мене сидить хлопець, ми обоє прив'язані до стільця

 - де я? - промовив він, дивлюсь на нього і хочу розгледіти його, але це майже не можливо. ми почули як відкрилися двері і звернули увагу на них, зайшов високий, в тілі чоловік

 - оо, ну нарешті дітлахи отямилися - його старий, не приємний голос немов під шкіру лізе

 - чого ти хочеш від нас? - запитав його хлопець

 - я ж попереджав тебе, щоб ти кидав гонки, що ти ще замалий для цього - він майже прокричав це йому

 - тебе розшукає поліція, ти зараз вб'єш тут нас і строк буде за декілька статей, ти хочеш цього? - я дивувалася як він може бути таким спокійним

 - вб'ю тебе і себе пристрелю, щоб ми обоє гнили в землі

 - а я тобі навіщо? - тихо запитала його

 - як я міг не затримати дівчинку цього малолітнього йолопа? я погрожував йому, що в будь-який момент розправлюсь з тобою, але як бачиш він ніяк на це не реагував - він дістав зброю і притулив до мого чола

 - хочеш, щоб я вбив її першою? хочеш бачити як з її тіла йде кров, через твої помилки? - він сильніше надавлював

 - НІІ!! не чіпай її, чуєш? вбий мене, але її відпусти. нехай піде звідси...

далі я не знаю, що було. мене розбудила мама

 - Камі, ти кричала на весь будинок - вона з жалем дивиться на мене і розуміє чому

 - мамо, я не витримую. я боюсь спати лягати - вона мене обійняла

 - Камі, сонечко, я знаю, що ти відчуваєш. знаю як тобі страшно, знаю все до кожної дрібниці. але ніяк не допоможу - вона поцілувала мене в чоло

 - мамо, мені вдалося трохи розгледіти його - я глянула на неї

 - і який він?

 - він не був брюнетом, таке як русявий. в нього гарний молодий голос, а його очі, вони..

 - що з ними? 

 - вони такого зеленого кольору, так затягують дивитися в них вічно.. я це помітила в останню мить, а потім я прокинулася.

 - Камі, тобі буде важко знайти його в своєму оточенні, але можливо - мама торкнулася моєї руки

 - так, але наврядчи це так скоро станеться - мама провела рукою по моїй щоці

 - ти знаєш історію мого сну, може і в тебе так станеться - вона легко посміхнулася

 - мамо, у твоєму сні тато був, а у моєму невідомо хто 

 - годі, годі, ми з татом чекаємо тебе за столом - вона мені посміхнулася і вийшла, я встала і пішла на кухню

 - доброго ранку, тату - промовила я, сідаючи за стіл

 - доброго ранку, квітка - це прізвисько від тата, завжди змушує мене посміхнутися. на сніданок були мої улюблені сирники, я поїла швидко, бо спішила в школу

 - дякую за сніданок мамо - я підійшла і поцілувала їх обох в щоки

 - я збиратися і в школу - я побігла у ванну, прийняла душ і пішла в кімнату, одягнулася, легко нафарбувалася і пішла в низ, батьки були у вітальній

 - я вже йду, люблю вас 

 - і ми тебе, гарного дня і до хлопців приглянься, може помітиш того самого - промовила мама і тато глянув на мене

 - якщо це якесь чудо такий як маминий колишній, про якого ми розповідали тобі, то можеш навіть не дивитися на нього - я засміялася і побігла на вулицю, де мене чекала Емілі з мамою, її мама сьогодні нас підвозить до школи

 - доброго ранку - сіла в машину та привіталася

 - доброго ранку, Камелія - привіталася мама Емілі

 - привітик Кам - я посміхнулася і ми поїхали до школи.

всю дорогу до школи ми теревенили, коли ми зупинилися і попрощалися з її мамою то пішли в клас. всі чомусь шепотілися

 - А в чому справа, чому всі шепотяться? - дивлюсь на однокласницю

 - у нас сьогодні новенький, тому і обговорюють його - відповіла вона і зайняла своє місце. по дзвінку в клас зайшла наша класна керівник і хлопець, ймовірно наш новенький

 - клас, доброго дня - ми всі привіталися і сіли на свої місця

 - знайомтесь, це Давид Попов ваш однокласник - всі переглянулися

 - Давид сяде з Камелією, вона допоможе тобі з нашою програмою

 - Оксана Василівна, але зі мною Емілі сидить - почала протестувати я

 - Емілі сяде до Назара - ми з Емілі переглянулися, вона взяла свої речі і сіла до Назара. Давид підійшов і сів на місце яке ще хвилину тому було Емілі

 - я Давид - тихо промовив він до мене і протягнув руку

 - Камелія - я потиснула йому руку і звернула увагу на вчительку

після закінчення уроку, він залишився в класі. я дивилася на нього, він був русявий, очей не бачила ще. я відкинула думку, що це може бути він тим хлопцем зі сну. 

як тільки я хотіла встати, він зупив мене взявши за зап'ястя

 - Камелія

 - що Давиде?

 - мені потрібна твоя допомога, де тут бібліотека, мені не всі книги видали, треба піти забрати решту

 - я хотіла з подругою піти прогулятися, попроси когось іншого - я дивлюсь на нього, в його очі. прокляття, вони зелені..

 - але ж Оксана Василівна сказала, що ти мені з усім допоможеш - він трохи стиснув мою руку, нагадаючи, що він досі її тримає

 - добре, ходімо - я забрала руку і ми вийшли з класу, піднялися на другий поверх і підійшли до дверей бібліотеки

 - тобі сюди, урок почнеться через 7 хвилин. надіюсь ти встигнеш, бо Віктор Сергійович не любить коли запізнюються

 - добре, дякую тобі - я кивнула і пішла в клас до Емілі.

до кінця дня, ми з Давидом не говорили я лише його погляди на собі помічала. зі школи я додому дійшла хвилин за 20

я забігла в дім і побігла на кухню

 - мамо!! - вона глянула на мене

 - що сталося? ти така налякана якась - вона підійшла до мене

 - я здається знайшла його.. - я сіла на стілець

 - кого його? хлопця зі сну? - вона також сіла

 - так, може це не він, але ну дуже схожий на мій опис. русявий, ті самі зелені очі цілий день ловила його погляди на собі. а ще Оксана Василівна посадила його зі мною, а Емілі посадила до Назара - я зітхнула

 - Камі, не будь ще такою впевненою, це може бути лише збіг

 - так, розумію. але це так моторошно було

 - Камі, якщо це справді він, ти це зрозумієш. а зараз біжи переодягнися і спускайся їсти - я кивнула і пішла до себе 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 ... 25
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зустріч яка змінила моє життя, Ліліанаа», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зустріч яка змінила моє життя, Ліліанаа"