Читати книгу - "Породжені хтивістю, Ксенія Євчук"

— Як він тобі?

— Придурок.

— Рені

— Та що? — кошусь на Кейт.

— Він красень.

Я закушую нижню губу і врешті-решт киваю.

— Ой ні, Рен, не кажи.

— Так ти ж сама кажеш, що він красень. Звичайно, я хочу його. Не кажи, що ти не хочеш.

— Не хочу, — вона стенує плечима і посміхається.

— Його всі в групі хочуть. Навіть Мікаель кивав на нього.

— Ти ж знаєш, що Джеймс не підпустить до мене нікого.

— Що цей покидьок хоче від тебе?

— Якби ж я знала, — вона стискає губи в пряму лінію і дивиться мені за спину. — О, твій.

Я швидко повертаю голову. Позаду стоїть Данір і розмовляє з викладачкою, яка у нас веде економіку.

Їй 29 років, і вона наймолодша з викладачів.

— Кейт, скільки йому?

— Я не знаю, але можу розпитати в когось.

— Не треба. Я сама.

Я обійняла її і пішла в напрямку викладачів.

— Доброго ранку, Хейлі Старків.

— Доброго, Реніль.

Вона швидко прощається з Даніром і прямує до сходів, цокаючи каблуками. Я з-під вій дивлюсь на нього, сподіваючись, що це виглядає сексуально.

— Вам щось потрібно?

— Скільки тобі років?

— Що за питання такі? — він піднімає брову.

Сексуальну брову.

— Тобі важко відповісти на запитання?

— Я відповім.

— Ну...

— Але ти маєш гарно запитати. Як справжня студентка.

Я зітхаю.

— Данір, скільки тобі років?

— Друга спроба.

— Що?

— Друга спроба.

Через його нахабний тон хотілось стукнути ногою об плитку і піти.

— Скільки вам років, Даніре Вестровецький? — він ледь всміхається, і я мимоволі помічаю ямочку на його правій щоці.

— 26.

— О, — він на вісім років старший за мене. Це чудова новина.

— До побачення, — розвертається, щоб піти.

Мене дуже обурює його пофігістичність. Ну який зрячий чоловік буде так поводитись зі мною?

— А знаєш що, Даніре? Ти мене до біса дратуєш!

Казати таке викладачу — дурість. Але мені начхати. Якщо на те пішло, то батько відмаже мене від усього.

— Удачі вам, Реніль, — відповідає, не повертаючись у мою сторону.

Я тупаю ногою об землю і заходжу в кабінет.

Добре, він же викладач. Чого я очікувала від першої зустрічі?

Кейт щось шалено відписує в телефоні. Не хотілось її турбувати. Я взяла свою сумку і пішла.

На виході зі школи мене штовхає Юстер.

— Мала, ти чому не дочекалась?

— В мене поганий день. Просто відвези мене додому.

— Що сталось?

— Нічого цікавого. Новий викладач, — не встигла я договорити, як він перебив мене.

— Новий викладач? Це той темноволосий мускулистий красень?

— Юстере, ти гей?

— Ненормальна, я просто сказав факти. Він реально сексі.

Я закочую очі і штовхаю його в плече.

— Йди вже.

Ми сідаємо в його машину і він відвозить мене додому.

— Довго не мрій про викладача перед сном!

— Я не розумію, чому я дружу з тобою.

— Бо я хороший друг?

— Ти ідіот.

Я виходжу з машини, голосно закриваючи за собою дверку.

— А де "дякую, друже, за те, що підвіз"?

Показую йому середній палець.

***

Мої думки були справді про викладача. Чортів чоловік. Телефон клацнув від повідомлення і я зайшла в інстаграм.

Невідомий номер: — Невже тобі сподобався новий викладач?

Я: — Ти хто?

Невідомий номер: — Твій нічний жах. А тепер відповідь на моє питання.

Я набрала повітря на повні груди. Хто ж з біса це може бути?

Я: — Новий викладач? Хто? Не пам'ятаю нікого, хто б запам'ятався мені сьогодні.

Невідомий номер: — Тебе ніколи не вчили, що брехати негарно?

Я: — А тебе ніколи не вчили не писати людям дивні запитання в першій ночі?

Невідомий номер: — А якщо я прийду до тебе, тобі буде комфортніше?

Я: — Не пиши мені більше.

Хтось із друзів намагався пожартувати?

Невідомий номер: — Якщо що, то ти зовсім скоро забудеш про викладача. Це так, щоб ти вже була готова до такого повороту.

Я: - "палець опущений вниз" "смайлик, що позіхає".

Невідомий номер: — Добраніч, кошеня.

Я вимикаю телефон і відкидаю його в бік. Завтра я дізнаюсь, хто ж так дико жартує.

***

Сьогодні не було пар з Даніром. Я навіть не бачила його сьогодні. Ну то й до біса його. Телефон вже вдруге за день завібрував. Я перечитала минуле повідомлення.

Невідомий номер: — Доброго ранку, кошеня, ти виспалась?

І повідомлення, яке прийшло хвилину тому.

Невідомий номер: — Гарна спідничка.

Я кивнула на свій одяг. Сьогодні я справді була в спідниці і в білому топі. І не тому, що я одяглась так для викладача, в якого сьогодні взагалі не було пар. Ні.

Я: — Що не зрозумілого в словах "Не пиши мені більше"?

Невідомий номер: — Не знаю, що означають ці слова. Чому ти фарбуєш губи червоним?

Я: — Тобі не подобається? Сумно. Я знайду ще яскравіший відтінок.

Невідомий номер: — Не в тому справа.

— Реніль.

— Що? — піднімаю очі на викладачку, відриваючи погляд від телефону.

— Ви не слухали мене?

— Вибачте, я задумалась.

— Ох, нехай, Кейт? — вона переключилась на мою подругу, яка точно слухала її.

Я опускаю голову, щоб побачити ще одне повідомлення.

Невідомий номер: — Просто червоний — мій улюблений колір.

Серце закалатало. Я піднялась з крісла.

— Я вийду.

Відповідь не потрібна була. Це вам не просто школи чи коледжі для бідних. Ми в Еліті через наших батьків, отже можемо виходити без дозволу.

Виходжу з кабінету і прямую до жіночої вбиральні. Витягую телефон і пишу наступне.