Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Суперниця, Ірина Романенко 📚 - Українською

Читати книгу - "Суперниця, Ірина Романенко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Суперниця" автора Ірина Романенко. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 38
Перейти на сторінку:
Глава 1

- Ти не розумієш! Це твій єдиний шанс показати свої можливості!

- Поліна! Відчепись. Я не буду брати участь у нелегальних боях.

- Невже ти хочеш все життя провести в спортзалі так і не показавши на що ти здатна?

- Мені не потрібні проблеми.

- То чому ти взагалі пішла у спорт?

- Точно не для того, щоб потім битися у клітках на смерть.

Нашу сварку перервав хлопець Поліни.

- Дівчата? Чого сваритесь?

- Поліна нав’язує мені нелегальні бої, а я й без них добре жила.

- Взагалі то, це була моя ідея.

- Що?? І ти туди ж! Я. Не. Братиму. Участі.

Крізь зуби процідила я.

Йдучи по коридору, вирішила зазирнути до тренера.

- Максиме Олексійовичу? Можна?

- Заходь.

Я відчинила двері й побачила як у кімнаті стоїть молодий парубок.

- Вибачте? Завадила розмові?

- Ні Емілія, ти як раз вчасно. Михайло вже збирався йти.

- Але ви навіть не…

- Я сказав, що не допущу тебе до тренувань!

Видно було, що тренер роздратувався від цієї розмови. Розвернувшись, Михайло і я зустрілися поглядами. Дивно… Я наче вже бачила його десь.

Він вийшов гримнувши дверима.

- Хто це був?

- Не зважай. Звичайний бурлака.

Бурлаки. Так тренер називав хлопців, які приходили до нього з вулиць, щоб навчитися техніки бою не з дуже гарних намірів. Хтось з таких торгував наркотиками, хтось зброєю. Зазвичай, це були діти, які росли на вулиці, а Максим Олексійович дуже принциповий. Щоб вступити до його секції не можна курити, пити та займатися антизаконною діяльністю.

- Я хотіла у вас дещо запитати.

- Так?

- Нелегальні бої…

Не встигла договорити, як він гепнув кулаком по столу.

- Навіть і не думай приймати там участь.

- Ні, я просто хотіла спитати що це взагалі таке і як вони зазвичай проходять? Це одне й те саме що й бої без правил?

- Це не одне й те саме. Принаймні за бій без правил ти отримаєш п’ять тисяч гривень, а за нелегальний десять тисяч доларів.

- Чому така різниця у виграшах?

- Бо у нелегальних боях частіше б’ються не за гроші, а за життя.

- Що ви маєте на увазі?

- Це бої на смерть. Неважливо помреш ти, чи залишишся калікою назавжди. Пузатим дядькам потрібні гроші та виграші.

- Я б хотіла подивитись на це.

- Це не так просто, як ти думаєш. На такі заходи ти ніколи не потрапиш без запрошення. Вони щільно ховаються від поліції й перевіряють кожного хто до них заходить. Зазвичай, там не має тих, хто просто ловить гав. Кожний присутній в залі може взяти участь. Це дуже небезпечно.

- Даю слово ніколи не буду там брати участі.

- Добре, але якщо тебе викличуть на ринг ти не повинна померти. Я знаю ти здібна дівчинка і в цьому спорті вже десять років, але навіть цього може бути замало коли перед тобою стоїть  супротивник, який в два рази більше тебе. Тобі треба тренуватися. Будь готова до будь чого.

- Ми будемо тренуватися?

- Я хочу переконатися в тому, що якщо ти вийдеш на ринг, то ніколи не програєш.

- Але неможливо ніколи не програвати.

- На цей раз постарайся.

Ми тренувалися понад тиждень кожний день, а в понеділок мені на телефон прийшло дивне повідомлення.

«Вітаю, вас було запрошено на вечірку о 18:00 за такою адресою: вул. Вишневського, дім 8. Біля дому на вас чекатимуть люди, які проведуть вас до місця події. Буде весело;)».

Я подзвонила Поліні і запитала про повідомлення, але вона нічого не знала. Перепитавши у Макара, я дізналася, що повідомлення надіслав "вербувальник". Вже о 18:00 ми стояли біля назначеного будинку. Нас дійсно зустріли люди та провели до підвалу. Лише там я побачила всю вечірку.

- Скоріше! Ходімо займемо кращі місця. Бій вже почався.

- Бій? Що за бій?

- Мисливець – один з бійців цієї арени. Глянь!

Я почала роздивлятися ринг і зустрілася з закривавленим обличчям чоловіка. Око було підбите, з брови текла кров, а рукавиці були закривавлені, але не його кров’ю. Поруч з ним на рингу лежав хлопець, який благав припинити бій. Як тільки я побачила як його чорні очі вп’ялися в мене, то опустила погляд. Але всередині мене вивертало від несправедливості. Хлопець, який вийшов проти цього кабана був зовсім молодим.

- Ти обрав слабшого за себе? Боїшся що тобі натовчуть пику?!

- Ема! Що ти коїш?!

- У залі є хтось, хто хоче кинути виклик Мисливцю! Це хтось з натовпу? Досвідчений чемпіон чи зухвалий новачок?

Тікати нікуди. Доведеться порушити своє слово і вийти на ринг.

- Я знищу його!!

Кричав той чоловік, який продовжив стояти на рингу.

Він як дикий звір прикрив очі й вичікував на наступну жертву. Але сьогодні той день, коли овечка стане поперек горла вовку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 2 3 ... 38
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Суперниця, Ірина Романенко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Суперниця, Ірина Романенко"