Книги Українською Мовою » 💛 Детектив/Трилер » Місто мертвих ангелів, Несвятий революціонер 📚 - Українською

Читати книгу - "Місто мертвих ангелів, Несвятий революціонер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Місто мертвих ангелів" автора Несвятий революціонер. Жанр книги: 💛 Детектив/Трилер. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 64
Перейти на сторінку:

 

У перший мій приїзд у Кемніцький маєток, де проживала сім’я Бранц, Віктор плакав, він не міг змиритися з тим, що Аурелії більше немає, неначе це не він тиждень назад зарубав її сокирою одним ударом у шийній ділянці, трішки вище сонної артерії. А по Білі він не сумував, а натомість проклинав його у всіх бідах, які сталися у його сім’ї і що саме через малого засранця охоронець їх вбив, але як все вияснилось вже, покійний сторож зайшов саме у момент того, коли Віктор наносив удар по голові Білі. Дем Лімерман – охоронник дому був одноногим, тому шансів утекти від сповненого ярості та крові Віктора, у нього не було. Вистріл– і куля опинилась у спині Дема. Віктор мав пістолет марки «Кольт» з гравіюванням , що вже свідчить про те, яким був багатий чоловік. Батько завжди носив пістолет з собою в чохлі. Він любив зброю більше, чим сина, і завжди забороняв торкатися пальцем комусь його пістоль. За словами голови, нині вже покійної сім’ї, він вистрілив в охоронця, коли Дем вже наніс удар по голові Білі.

 Ця історія могла б так і закінчитися тим, що винуватиць би ніколи б не знайшовся, так як всі були вбиті, окрім Віктора, який за його словами, почув крики на кухні, коли сам був у власній кімнаті. Але вона закінчилась.

Телеграма, яку я відправив, місцевому поліцейському, прийшла вчасно. Містер Брудді, з яким ми познайомилися у шинку, низького зросту п’ятдесятирічний  чоловік, масивний, неначе щодня цілу свиню їсть. Поліцейський має неймовірну харизму, саме завдяки їй і завдяки тому, що він завжди любив проводити час у корчмі, місцеві люди його дуже люблять. Саме він перший підійшов до мене, коли я записував свідчення тутешніх:

-Стакан віскі Бранца для пана Конграйта, я пригощаю!, - голосно, неначе риком лева,  сказав до мене Брудді і промовив: - Про вас вже чутно на все місто, детективе, саме тому час настав і нам поговорити з вами, я Брудді, Ганс Брудді – місцевий голова поліції, будемо знайомі.

-Артур Конграйт, для колег – Арті, будемо знайомі, містере Брудді.

-Що ж, Арті, перейду відразу до справи. – стривоженим та стомленим голосом промовив до мене поліцейський. – Як ви вже знаєте, сталася велика трагедія у родині Бранц. Віктор, після вбивства його сім’ї ,плюнув на компанію, і зараз те, що ми з вами п’ємо, це остання партія віскі з його колись величної компанії. Сімейка Бранц зі сторони простих людей виглядала звичайною, зокрема нюансу того, що мешканці завжди зверталися до мене із заявою посадити батька, через те, що він постійно бив сина, але Аурелія постійно скидала з нього всі зауваження. Розумієш, Артуре, по-людськи ми б давно всім містом би вбили того Віктора, бо паскуда він ще та, і Білі було неймовірно шкода, але за законом ми нічого не можемо зробити. У Кемніці ніхто бізнесмена не любить, всі бажають йому нещастя та вічного горя, і знаєш, колего, колективне бажання інших збулось так швидко, неначе Віктор сам їх всіх повбивав. – випивши стакан віскі, закінчив розмову Брудді

- Знаєте, Гансе, якою б не була та містична історія, але все ж таки ви підштовхнули мене на одну цікаву здогадку, про яку я вам розповім пізніше, як ще раз завітаю у маєток. Я вам вдячний за віскі, містере Брудді, але, на жаль, на годиннику вже майже дванадцята, тому я із втомленим тілом та зі стривоженою душею буду відправлятися у свою кімнату в готелі, готель «Вовча яма»,(2) якщо щось надибаєте про Віктора, прошу відправити мені туди телеграму. Доброї ночі, Гансе!

- Доброї ночі, Арті!

Випивши віскі та стиснувши руку поліцейському я попрямував у кімнату свого готелю, що розташовувався на окраїні міста. Обрав це місце по причині того, що я є фанатом готичного стилю, саме за яким був побудований готель, та й через те, що поруч був непоганий бордель, де я підглядав за оголеними жінками у бінокль. Ця послуга безкоштовна, тому мені не приходилось платити, щоб побачити перед собою оголену дівчину.

До свого житла від шинку треба пішки було йти приблизно 15 хвилин, життя у темну пору тут не було, всі боялися виходити після вбивства у маєтку, бо кожен з людей думав, що він міг стати наступним, серед них був і я, але втім дорога, хоч і була моторошною та холодною, але дібрався я до місця швидко, що навіть ніс не встиг почервоніти. Готель своєю красою міг позмагатися на той час з великим собором у Лювенті. Пишний п’ятиповерховий будинок з’являвся перед зором кожної людини, що була, є, і буде в Кемніці. На кінцівці будівлі були 2 високих башти, що нагадують дві масивних мачти. Поєднання чорного та темно-сірого кольору, що створювало таємничу атмосферу, неначе у кожній з кімнат жив власний привид – охоронець.

І ось я знову тут, у такому красивому, неначе чорний опал, місці. На диво, місцеві працівники є дуже люб’язними людьми, які своєю посмішкою та гумором зроблять настрій на весь день. Освітлення здебільш приглушене, створене з ламп в стилі свічок, також використовувались свічки з ефектом тління. Вікна мали гігантський розмір, завдовжки 3 метри та завширшки 1,5 метри. Кімната знаходилась на 3 поверсі, коштувала вона на 1894 рік долар за ніч, тому із зарплатні слідчого я міг жити у такій кімнаті близько двадцяти днів, але робота вимагала бути мені тут максимум, як тиждень. Стіни у кімнаті мали темно-сірий колір, що створювали антураж місця, де має статись вбивство, і кров розлетиться на стіну. Підлога створена із чорного дуба, коли проходиш по ній, то завжди проходять мурашки по шкірі, неначе ти стоїш босими ногами на цвинтарі. Вікна такі ж масивні ,як і в залі.

2) Вовча яма – один з найкрасивіших та пишних готелів на континенті. 250 років назад це місце було схованкою для клану бандитів «Вовчий вий». Історично на континенті «Вовчий вий» був найзагадковішим кланом сторіччя. Усю свою здобич вони викидали прямісінько у яму, що знаходилася під їхньою схованкою. За чутками, власник цього місця предок могутнього ватажка Діная банди «Вовчий вий», саме тому це місце так названо, як спогад про спадок власника.

Розклавши речі, навіть не думаючи про те, що мене завтра очікує ще одна поїздка до маєтку, не переодягнувшись, я впав на ліжко і задрімав. У думках була лише одна фраза: «Віктор сам їх всіх повбивав»

1 2 3 ... 64
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Місто мертвих ангелів, Несвятий революціонер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Місто мертвих ангелів, Несвятий революціонер"