Читати книгу - "Дім Жахів, Voron"

Сергій вирішив доїхати на своєму автомобілі, повільно проїжджаючи по порожніх дорогах. Він думав про свою родину, про те, як багато разів відчував себе безпомічним і самотнім. "Можливо, цей готель — шанс знайти відповіді?" — прокружилося у нього в голові.

Він згадував свої страхи, які завжди переслідували його, і сумніви знову почали терзати його. "А що, якщо я не впораюся? Якщо все це лише обман?" — запитував він себе. Він глибоко вдихнув, намагаючись прогнати похмурі думки, і продовжив шлях, відчуваючи, як його серце наповнюється рішучістю. "Я повинен спробувати," — промовив він вголос, відчуваючи, як холодне повітря заповнює машину.

ЗУСТРІЧ У ГОТЕЛІ

Коли Олексій, Наташа, Кирило, Марина і Сергій прибули до готелю "Тіньовий Світ", вони зупинилися перед масивними дверима, вкритими тріщинками і шаром пилу. Туман огортав будівлю, надаючи їй зловісного вигляду. Кожен з них відчував, як всередині наростає хвилювання, але ніхто не наважувався першим заговорити.

Олексій зробив крок вперед і обережно товкнув двері. Вони з зусиллям піддалися і зі скрипом відчинилися, випускаючи хвилі запаху вогкості і цвілі. Всередині панувала напівтемрява, лише слабке світло пробивалося крізь пилові вікна.

— Тут, схоже, нікого немає, — промовила Марина, її голос прозвучав у тиші, як відлуння.

— Може, це і є частина шоу, — запропонував Кирило, хоча його голос тремтів від невпевненості.

Коли вони увійшли всередину, двері за ними зчинилися з глухим стуком, і вони миттєво відчули, як тяжке мовчання огорнуло їх. По ту сторону осіяла темрява, в якій ховалися їхні страхи.

З глибини коридору пролунали звуки, схожі на кроки. Усі замерли, обмінюючись поглядами, і в цю миттєву паузу напруження стало нестерпним. Нарешті, з тіні вийшов високий чоловік у старомодному костюмі, з блідим обличчям і відсутнім поглядом.

— Ласкаво просимо, — промовив він, його голос був тихим і хриплим, ніби він давно не говорив. — Я — Елазар, наглядач цього місця.

Елазар повільно обійшов їх кругом, уважно вивчаючи кожного. У нього були пронизливі очі, які, здавалося, могли заглянути в саму суть їхнього існування.

— Ви прийшли сюди за покликом своїх страхів, — продовжував він. — І саме тут ви зможете зустрітися з ними лицем до лиця. Цей готель — не просто будівля; це дзеркало ваших глибинних переживань.

Олексій глитнув, відчуваючи, як холодок пробіг по спині. Наташа відступила на крок назад, її інстинкти насторожилися. Кирило стиснув кулаки, готуючись до будь-яких випробувань. Марина ж, хоча й намагалася зберегти самовладання, відчула, як тінь страху огортає її.

— Що це означає? — запитала Наташа, її голос звучав різко, але всередині вона боролася з панікою.
— Це означає, що вам належить пройти через випробування, які відкриють ваші справжні страхи, — відповів Елазар, його губи скривилися в невидимій усмішці. — І лише прийнявши їх, ви зможете звільнитися.

Слова Елазара нависли в повітрі, створюючи атмосферу наростаючого жаху. Кожен з них відчував, як темрява навколо згущується, ніби сама стіна готелю стала живою.
— Якщо ви готові, — продовжив він, — йдіть за мною. Ваша історія починається тут.

З цими словами він розвернувся і пішов углиб готелю, а група, не знаючи, що їх чекає попереду, слідувала за ним, кожен з них відчуваючи, як страхи починають розростатися в їхній свідомості.

ІЛЛЮЗІЯ УМИРОТВОРЕННЯ

Після того як Елазар повів їх углиб готелю, герої опинилися в просторій кімнаті з високими стелями, прикрашеними старовинними ліпнинами. Навколо панувала атмосфера дивовижного спокою, і здавалося, що час тут зупинився. Світло ніжно струмувало з вінтажних люстр, а стіни були покриті затишними гобеленами, що зображували пейзажі з зеленими пагорбами і мирними селами.

На великому столі в центрі кімнати стояло багатство смачної їжі: свіжоспечений хліб, сири, фрукти та вино, налите в кришталеві бокали. Запахи були неймовірними, і вони ніби огортали їх теплом і затишком.
— Це… дивовижно, — промовив Олексій, відчуваючи, як його напруження починає втихати. Він підійшов до столу і налив собі бокал вина, насолоджуючись його ароматом. — Ніколи не думав, що в такому місці можна знайти щось подібне.
— Так, це немов свято, — додала Наташа, присідаючи до столу. Вона відкусила шматочок сиру і розправила волосся. — Невже це все реально?

Кирило з недовірою дивився на їжу, але потім теж не зміг встояти і підійшов. Він взяв хліб і, відкусивши, відчув, як його смак насичує його, забираючи геть усі тривоги.
— Це місце немов створене, щоб забути про проблеми, — промовив він, і усмішка повільно з'явилася на його обличчі.

Марина зі Сергієм, оточені м'яким світлом, почали бесіду, сміючись і жартуючи. Вони відчували себе так, ніби повернулися в минуле, в ті дні, коли все здавалося простим і безтурботним.
— Ми можемо залишитися тут назавжди, — промовив Сергій, сміючись, — хіба це не прекрасно?

Елазар спостерігав за ними з легкою усмішкою. Його очі блищали від таємного знання. Він розумів, що цей стан умиротворення — лише оманливий привид, але вважав за краще не втручатися.

Герої насолоджувались атмосферою, забуваючи про свої страхи. В їхніх головах мелькали мрії про майбутнє, про свободу і щастя. У цей момент вони відчували себе живими і сповненими надій.

СУПРОВІД У КІМНАТИ

Після того як герої насолодились достатком частувань, Елазар знову вийшов вперед, його обличчя світилося доброю усмішкою, а голос звучав м’яко і заохочуючи.
— Тепер прийшов час відпочити, — промовив він. — Я покажу вам ваші кімнати. Тут ви зможете відновити сили і підготуватися до майбутнього випробування.

З цими словами він почав проводити їх по довгому коридору, стіни якого були прикрашені вишуканими гобеленами та картинами з мирними пейзажами. Кожні двері виглядали як витвір мистецтва, виконаний з темного дерева та оббитий оксамитом.
— У цих кімнатах ви знайдете все необхідне для комфортного відпочинку, — продовжував Елазар, відкриваючи першу двері. — Тут живе спокій, і ви можете на мить забути про свої турботи.