Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Піранезі, Сюзанна Кларк 📚 - Українською

Читати книгу - "Піранезі, Сюзанна Кларк"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Піранезі" автора Сюзанна Кларк. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 54
Перейти на сторінку:
Південно-Західні Зали й займаюся Третьою. Від колосального масштабу цієї роботи мені часом трохи паморочиться голова, та як учений і дослідник я зобов’язаний свідчити про Розкоші Світу.

Вікна Будинку виходять на Великі Подвір’я — голі, порожні місця, вимощені каменем. Подвір’я загалом чотирибічні, хоча подекуди трапляються з шістьма чи вісьмома боками — або лише трьома (такі Подвір’я доволі дивні й похмурі).

За межами Будинку є лише Небесні Тіла: Сонце, Місяць і Зорі.

Будинок має три Рівні. Нижні Зали — це Царство Припливів; їхні Вікна, якщо дивитися на них через Подвір’я, сіро-зелені від неспокійних Вод і білі від бризок Піни. Нижні Зали забезпечують харчування у вигляді риби, ракоподібних і морської рослинності.

Верхні Зали — це, як я вже казав, Царство Хмар. Їхні Вікна сіро-білі й затуманені. Іноді можна побачити, як цілу вервечку Вікон несподівано освітлює блискавка. Верхні Зали дають Свіжу Воду, що проливається у Вестибюлях Дощем і стікає Потоками зі Стін і Сходів.

Між цими двома (загалом непридатними для життя) Рівнями є Середні Зали, які є Царством птахів і людей. Прекрасна Впорядкованість Будинку дає нам Життя.

Цього ранку я визирнув із Вікна у Вісімнадцятій Південно-Східній Залі. Побачив, як по той бік Подвір’я визирає з Вікна Однодумець[5]. Вікно було високе й темне; шляхетна голова Однодумця з його високим чолом і охайно підстриженою бородою виднілася в Кутку. Він загубився в роздумах, як це дуже часто з ним буває. Я помахав йому рукою. Він мене не побачив. Я помахав енергійніше. Поскакав із великим завзяттям. Але Вікон у Будинку чимало, і він мене не побачив.

Повний список людей, які коли-небудь жили, і відомості про них

ЗАПИС ВІД ДЕСЯТОГО ДНЯ П’ЯТОГО МІСЯЦЯ РОКУ, КОЛИ ДО ПІВДЕННО-ЗАХІДНИХ ЗАЛ ПРИБУЛИ АЛЬБАТРОСИ

Від виникнення Світу однозначно існувало п’ятнадцятеро людей. Можливо, їх було й більше, але я науковець і мушу спиратися на докази. Із п’ятнадцятьох людей, чиє існування можна підтвердити, живими наразі є лише я та Однодумець.

Тепер я назву п’ятнадцятьох людей, зазначивши там, де це має значення, їхнє положення.

Особа Перша: Я сам

Я вважаю, що мені від тридцяти до тридцяти п’яти років. Я маю зріст близько 1,83 метра та струнку статуру.

Особа Друга: Однодумець

За моїми підрахунками, Однодумець має від п’ятдесяти до шістдесяти років. Його зріст — близько 1,88 метра, і він, подібно до мене, відзначається стрункістю. Він сильний і підтягнутий як на свій вік. Його шкіра має блідо-оливковий колір. Його коротке волосся та вуса темно-брунатні. Він має бороду, що сивіє (вже майже стала білою); вона охайно підрівняна і злегка загострена. Особливо витончені кістки його черепа: яскраво виражені аристократичні вилиці та високе, показне чоло. Загалом я сприймаю його як товариську, але дещо сувору особу, віддану інтелектуальному життю.

Він науковець, як і я, а також єдина інша жива людська істота, тож я, звісно, високо ціную його дружбу.

Однодумець уважає, що десь у Світі заховано Велике й Таємне Знання, яке дасть нам колосальні сили, коли ми його відкриємо. У чому полягає це Знання, він не зовсім певен, але в різних ситуаціях натякав, що воно може включати таке:

1. перемогу над Смертю й набуття безсмертя

2. проникнення в думки інших людей шляхом телепатії

3. перетворення на орлів і літання в Повітрі

4. перетворення на риб і плавання у Припливах

5. пересування предметів самою лише силою думки

6. загашення й повторне запалювання Сонця та Зірок

7. панування над нижчими розумами та впокорення їх нашій волі

Ми з Однодумцем старанно дошукуємося цього Знання. Зустрічаємося двічі на тиждень (щовівторка та щоп’ятниці), щоб обговорити свою роботу. Однодумець сумлінно організовує свій час і ніколи не допускає, щоб наші зустрічі тривали довше, ніж одну годину.

Якщо моя присутність необхідна йому в інший час, він гукає: «Піранезі!» — доки я не надходжу.

Піранезі. Так він мене називає.

Це дивно, бо це, наскільки я пам’ятаю, не моє ім’я.

Особа Третя: Чоловік із Коробкою з-під Печива

Чоловік із Коробкою з-під Печива — це скелет, що мешкає в Порожній Ніші у Третій Північно-Західній Залі. Його кістки було викладено в особливий спосіб: довгі кістки схожого розміру зібрано та зв’язано шпагатом із морських водоростей. Праворуч розміщено череп, а ліворуч — коробку з-під печива, в якій містяться всі дрібні кістки: кістки пальців на руках, пальців на ногах, хребці тощо. Коробка з-під печива червона. На ній намальоване печиво, а також є написи: «Гантлі-Палмерс» і «Родинне коло»[6].

Коли я вперше натрапив на Чоловіка з Коробкою з-під Печива, шпагат із морських водоростей уже всох і розпався, і чоловік став вельми неохайним. Я виготовив новий шпагат із риб’ячої шкіри та заново зв’язав пучки його кісток. Тепер він знов у належному стані.

Особа Четверта: Прихована Людина

Якось три роки тому я піднявся Сходами у Тринадцятому Вестибюлі. Довідавшись, що в тій Частині Верхніх Зал щезли Хмари, тож вони ясні, чисті й сповнені Сонячного Світла, я заповзявся дізнатися більше. В одній із Зал (розташованій просто над Вісімнадцятою Північно-Східною Залою) відшукав напіврозвалений скелет, утиснутий у вузький простір між Постаментом і Стіною. З огляду на поточне розташування кісток я вважаю, що на початку ця людина сиділа, підтягнувши коліна до підборіддя. Стать скелета визначити не зміг. Якби я забрав кістки для огляду, то, можливо, не зміг би повернути їх на місце.

Особи від П’ятої до Чотирнадцятої: Люди Алькову

Усі Люди Алькову — скелети. Їхні кістки розкладено одне за одним на Порожньому Постаменті у Крайньому Північному Алькові Чотирнадцятої Південно-Західної Зали.

Я попередньо ідентифікував три скелети як жіночі та ще три — як чоловічі; також є четверо, чию стать я не можу визначити напевне. Одного з цих людей я назвав Чоловіком із Риб’ячою Шкірою. Скелет Чоловіка з Риб’ячою Шкірою неповний, і чимало його кісток сильно обточені Припливами. Деякі хіба трохи більші за дрібні камінці. У кінцях деяких із них є маленькі просвердлені дірочки, а також шматочки риб’ячої шкіри. Спираючись на це, я дійшов кількох висновків:

1. Скелет Чоловіка з Риб’ячою Шкірою старший за інші

2. Скелет Чоловіка з Риб’ячою Шкірою колись було виставлено інакше; його кістки були з’єднані ремінцями з риб’ячої шкіри, але з часом шкіра розклалася

3. Люди, що прийшли після Чоловіка з Риб’ячою Шкірою (ймовірно, Люди Алькову), відчували таку пошану до людського життя, що сумлінно зібрали його кістки й поховали його разом із власними мерцями

Запитання: чи варто мені,

1 2 3 ... 54
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Піранезі, Сюзанна Кларк», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Піранезі, Сюзанна Кларк"