Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Тіні спадщини , Мара Найт 📚 - Українською

Читати книгу - "Тіні спадщини , Мара Найт"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Тіні спадщини" автора Мара Найт. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 38
Перейти на сторінку:
Розділ 2

Кора, відчуваючи легке хвилювання, обернулася до дверей. Кора не могла відірвати погляду від чоловіка, який стояв у дверях. Анон виглядав так, ніби щойно вийшов із темряви. Високий, понад 190 см, з міцною статурою, він випромінював небезпечну впевненість. Його чорне волосся було акуратно зачесане назад, відкриваючи різкі риси обличчя. Гострі вилиці, пряма лінія носа і холодний погляд глибоких сірих очей, які, здавалося, бачили крізь неї.

Він був одягнений у темну куртку і чорні джинси, що підкреслювали його строгий і трохи похмурий вигляд. Єдина деталь, яка вибивалася із загальної картини, — це срібний перстень на правій руці, прикрашений вигадливими рунами.

— Так, я Кора, — відповіла вона, відчуваючи, як її серце б’ється швидше.

— Мене звати Анон, — сказав чоловік, його голос звучав глибоко і впевнено. — Я прийшов, щоб поговорити з тобою.

Батьки Кори обмінялися тривожними поглядами. Мама, здається, збиралася запитати щось, але Анон випередив її.

— Я маю деяку інформацію, що стосується твоїх справжніх батьків, — продовжив він, не відводячи погляду від Кори.

Ці слова впали на Кору, як громом серед ясного неба. В її голові зазвучала тривога. Вона пам’ятала, як нещодавно запитувала батьків про свою справжню родину.

— Які батьки? — запитала Кора, намагаючись зберегти спокій.

— Пройдіть до кухні, діти, там ми можемо поговорити спокійніше. — сказала мама Кори.

Кора та Деметра пройшли за нею, слідуючи до затишної кухні, де вже пахло свіжою їжею. Батьки Кори, зацікавлені, також пішли слідом.

Усі сіли за великий стіл, і в повітрі відчувався затишок домашньої атмосфери. Кіт, який раніше стрибнув на диван, тепер мляво потягнувся на підвіконні, спостерігаючи за всім.

Анон відкрив старовинну книгу, яка лежала в нього під рукою. Кора, з цікавістю дивлячись на книгу, помітила, що на її сторінках було багато символів і малюнків.

— Це твоє родинне дерево, — сказав Анон, провівши пальцем по одній зі сторінок. — Я можу показати тобі, звідки ти походиш.

Кора не змогла стримати себе і простягнула руку, доторкнувшись до сторінки. Раптом книга почала світитися, а з її сторінок повалилися яскраві вогники, і вона заговорила.

— Привіт, Коро, — прозвучало магічно, і голос з книги був сповнений таємниць і мудрості.

На останній сторінці з'явилося зображення Кори — вона була молодшою, з іншими рисами обличчя, але її очі — темно-карі — залишалися такими ж, як і зараз.

Батьки Кори, спостерігаючи за цим видовищем, зрозуміли, що їй потрібно відпустити, як би важко це не було.

— Ви знали моїх справжніх батьків? — запитала Кора, обертаючись до мами. 

Мама, зітхнувши, тихо відповіла: — Так, ми знали їх. Вони були особливими людьми, такими ж, як і ти. Твої справжні батьки дружили з нами, і ми завжди пам'ятатимемо про них.

Кора відчула, як щось змінилося в атмосфері. Тепер все стало ясніше, але й важче. Вона знала, що її життя ніколи не буде таким, як раніше.

Коли магічне світло з книги потроху згасло, а загадковий голос замовк, у кімнаті запанувала тиша. Кора все ще тримала руку на сторінці, відчуваючи, як серце її б'ється частіше. Батьки спостерігали за нею, і в їхніх очах читалося побоювання та підтримка.

Кора, не витримавши напруги, запитала:

— чому ви прийшли? Що ви хочете від мене?

Анон і батьки обмінялися поглядами. Анон, з серйозним виразом обличчя, почав говорити:

— Я прийшов, щоб допомогти тобі зрозуміти твоє походження і те, що сталося з твоїми справжніми батьками. Ти заслуговуєш знати правду.

Кора почувалася розгубленою. Вона знала, що існує багато таємниць, але ніколи не думала, що її минуле може бути таким заплутаним.

— Що сталося з ними? — тихо запитала вона, намагаючись стримати сльози.

Анон зробив крок ближче, його голос був спокійним, але наповненим вагомістю:

— Це пов'язано з магією, яка оточує твоє родинне дерево. Твої батьки зробили вибір, який змінив все. Я тут, щоб пояснити тобі, що це означає.

Кора опустила голову, розмірковуючи над його словами. У неї було так багато запитань, але вона знала, що потрібно почати з самого важливого.

— Чи є шанс, що я зможу побачити їх? — спитала вона, відчуваючи, як на її очах з'являються сльози.

— Це можливо, але шлях до цього буде важким. Тобі потрібно бути готовою до всього.

Кора відчула, як усередині неї щось змінилося. Вона знала, що на неї чекають нові випробування, але в її серці з'явилася надія.

— Я готова, — промовила вона, піднявши погляд на Анона. — Готова дізнатися правду.Анон глянув на Кору з серйозним виразом обличчя і промовив:

— Ми вирушаємо вранці до академії. Вночі небезпечно, краще не ризикувати.

Кора кивнула, погоджуючись, але всередині неї не вщухала тривога й цікавість. Сон здавався неможливим.

Ніч оповила дім спокоєм. Здавалося, всі нарешті поринули в сон. Кора лежала у своєму ліжку, намагаючись впоратися з думками, які крутилися в її голові після розмови з Аноном. Його слова залишили відбиток, наче тінь, що не розвіюється навіть у темряві. Але спокій був лише ілюзією.

Тихий звук кроків прозвучав у коридорі. Кора ледве підняла голову, коли побачила знайомий силует Деметри, яка обережно відчинила двері.

— Ти не спиш? — пошепки запитала Деметра, наближаючись.

Кора ледь чутно видихнула:
— А ти що тут робиш?

Деметра підійшла ближче і сіла на край ліжка. Її сині очі м’яко виблискували в слабкому світлі місяця, що проникало крізь вікно.

— Мені потрібно їхати, — вона говорила тихо, але рішуче. — Батьки чекають на мене. Я не можу залишитися тут надовго.

Кора сіла, злегка нахиливши голову:
— Ти тільки приїхала. Чому ти не можеш залишитись?

— Це не моя примха, — Деметра схрестила руки на грудях. — Анон уже викликав таксі. Я прийшла попрощатися, щоб ти знала, що зі мною все буде добре.

Кора відчула, як тривога холодною хвилею прокотилася її тілом.
— Куди ти їдеш? Чи безпечно це?

Деметра усміхнулася.
— Ти знаєш мене. Я можу подбати про себе. А ще... це не назавжди. Я повернусь, коли залагоджу всі справи й коли ти з'явишся завтра в академії, я вже буду там. Не переймайся все буде добре.
Кора на мить задумалася, але потім кивнула.
— Гаразд. Будь обережна.

Деметра нахилилася і легенько обійняла її.
— І ти теж, Коро.

Вона підвелася і, не оглядаючись, вийшла з кімнати. Кора чула, як тихо зачинилися вхідні двері і машина рушила з місця. Тепер вона знову залишилася наодинці зі своїми думками та присмаком тривоги, що не покидав її.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 ... 38
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тіні спадщини , Мара Найт», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Тіні спадщини , Мара Найт» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Тіні спадщини , Мара Найт"