Читати книгу - "Сила тяжіння, Калашнікова Лідія"

-Дивись, куди йдеш!

Лінда Райт, молодша донька баронета Райта, стояла перед ним у натуральну величину і вперше за роки його роботи тут дивилася прямо на нього.

Гаррі знав, що панянка не любить, коли їй прямо дивляться в очі, проте зробив це, й не відразу згадав, що потрібно робити в таких випадках. Його думки геть загубилися в темно-карих очах і довгих віях, які він так ненавидів і вважав найгіршими в світі.

-Вибачте, міс - Гаррі вчасно здогадався схилити голову, бо в очах дівчини, яка дивилась на нього, закипала лють.

Вона пройшла повз нього, наче він був тим самим, щойно обрізаним кущем, і це змусило ту саму лють кипіти вже в ньому. Яке ж усе таки ця особа зарозуміле, перевиховане й самозакохане стерво!

Гаррі підняв голову, щоб привітатися з однією зі служниць панночки Райт.

Дженні Парслі працювала тут недавно, проте чомусь сподобалась молодій плюгавці, й та взяла її до своєї свити. Гаррі знав її давно, їхні покійні батьки колись товаришували й вони виросли разом. Дженні довгий час була прислужницею однієї старезної дами, але та відійшла в засвіти, тому дівчина опинилась тут. Тепер бігала за панночкою Райт, носила її шлейфи та виконувала всі забаганки.

Дженні кивнула й привітно посміхнулась Гаррі. Він відповів тим самим, дивлячись не на неї, а в завжди таку огидно рівну спину її господині.усе таки ця особа зарозуміле, перевиховане й самозакохане стерво!

Гаррі підняв голову, щоб привітатися з однією зі служниць панночки Райт.

Дженні Парслі працювала тут недавно, проте чомусь сподобалась молодій плюгавці, й та взяла її до своєї свити. Гаррі знав її давно, їхні покійні батьки колись товаришували й вони виросли разом. Дженні довгий час була прислужницею однієї старезної дами, але та відійшла в засвіти, тому дівчина опинилась тут. Тепер бігала за панночкою Райт, носила її шлейфи та виконувала всі забаганки.

Дженні кивнула й привітно посміхнулась Гаррі. Він відповів тим самим, дивлячись не на неї, а в завжди таку огидно рівну спину її господині.