Читати книгу - "загадковий сусід, Foxnine"

Ось об'єднаний текст з вашим сюжетом, записами з щоденника Еліс і діалогами:

---

Розділ 9: Таємниці минулого

Одного дня Томас хоче сказати друзям дещо важливе, але він як не може наважитися. Він ходить по кімнаті і думає, як же їм це сказати.

Томас:
- А може зовсім їм нічого не казати і все буде добре... але ні, це погана ідея, треба буде їм сказати. Подзвоню Алексу.

Томас подзвонив Алексу.

Томас:
- Привіт, Алекс, сьогодні зможемо зустрітись? Потрібно поговорити і Джессіка також зможе прийти. Потрібно дуже важливо вам сказати.

Алекс:
- Давай, звісно. Коли зустрінемось?

Томас:
- Давай через годину, добре?

Алекс:
- Добре. Бувай, Томас.

Мама Томаса (кричить знизу):
- Томас, ти збираєш свої речі? Ми скоро будемо переїжджати через 5 годин.

Томас:
- Мам, а можна я ще з друзями побачуся? Потрібно сказати їм, що я переїжджаю.

Мама:
- Добре, але швидко, потрібно починати збирати речі.

Томас:
- Добре, мам. Люблю тебе. Пока.

Томас, Алекс та Джессіка зустрілися біля дому Алекса.

Алекс:
- Ну, що ти там хотів нам сказати? Кажи.

Томас:
- Я не знаю, як вам це сказати... Я переїжджаю в інше місто.

Джессіка:
- ЩО? Ти не можеш переїхати! А як же наші плани, щоб розслідувати справу містера Сміта?

Томас:
- Вибачте, у мене немає вибору. Мама сказала, що ми не можемо тут більше жити, бо тут дуже маленька зарплата. Я нічого з цим не можу поробити. Пробачте.

Алекс:
- Коли тобі їхати?

Томас:
- Сьогодні о 5:00 вечора.

Джессіка:
- Давайте проберемося останній раз в будинок містера Сміта. Ми маємо багато дізнатись на цей раз. Томас, ти підеш з нами.

Томас:
- Я не можу піти. А якщо він прийде?

Алекс:
- Ні, Томасе, ти частина нашої команди. Ти підеш з нами. Ходімо.

Вони зайшли у будинок і розділилися: Алекс пішов на кухню, Томас пішов на другий поверх, а Джессіка пішла до сараю. Алекс дав їй ключ.

Джессіка (по рації):
- Хлопці, йдіть сюди! Давайте піднімемося на дах, ми ніколи там не були. Зустрінемось біля сараю містера Сміта.

Алекс і Томас:
- Добре.

Вони прийшли до сараю містера Сміта, відкрили ключем драбину і піднялися. Спустившись по драбині вниз, вони побачили дуже багато різного.

Алекс:
- Що тут є багато барахла... Ключ від даху будинку.

Джессіка сказала по рації.

Джессіка:
- Хлопці, ідіть сюди. Давайте піднімемося на дах, ми ніколи там не були.

Вони прийшли і відкрили дах. На горищі вони знайшли щоденник, який належав Еліс. Друзі почали читати записи і знайшли дивні нотатки, які, здається, містили підказки до таємниці містера Сміта, але їм так і не вдалося розгадати усі таємниці.

---

Щоденник Еліс:

Запис 1:
*Сьогодні я бачила, як тато знову щось сховав на горищі. Він сказав, що це для безпеки нашої родини, але я не розумію, чому ми маємо стільки секретів. Може, варто розповісти комусь?*

Запис 2:
*Тато став більш таємничим останнім часом. Він рідко виходить з дому, а коли виходить, то робить це дуже обережно. Я помітила, як він ховає маленьку коробку у стіні нашої кімнати.*

Запис 3:
*Сьогодні до нас приїхала якась незнайома жінка. Тато сказав, що це його стара знайома, але чому вона залишилася на ніч? Вона весь час щось шепотіла татові, і я не могла розчути.*


Томас:
- Алекс, Джессіка, подивіться на цей щоденник! Тут є записи Еліс про те, як містер Сміт щось ховав на горищі.

Алекс:
- Це може бути ключем до розгадки його таємниці! Давайте знайдемо ту коробку, про яку вона пише.

Джессіка:
- А ось запис про жінку, яка залишалася на ніч. Це може бути важливо... Ми маємо дізнатися, хто вона і що вони планували.

Томас:
- Нам треба діяти швидко. Я маю піти через кілька годин... Але я хочу допомогти вам знайти відповідь.

Алекс:
- Ми зможемо це зробити разом, навіть якщо ти будеш в іншому місті. Ми завжди зможемо зв'язатися через рації і обмінюватися інформацією.

Джессіка:
- Так, Томасе, ми не здамося. Ми розгадаємо цю таємницю заради Еліс і знайдемо правду.

---

Після цього вони прощаються з Томасом.

Джессіка:
- Ми завжди будемо друзями, навіть на відстані.

Алекс:
- Тримайся, Томасе. Ми ще побачимося.

Томас сідає у машину з батьками і їде. Алекс і Джессіка стоять і дивляться, як машина зникає з виду, розуміючи, що їхні пригоди тепер будуть інші, але дружба залишається незмінною.


Розділ 10: Нова місія

Після того як Томас поїхав з батьками в інше місто, Джессіка та Алекс не знали, що робити.

Джессіка:
- Думаєш, нам варто знайти когось нового для нашої команди?

Алекс:
- Ти що, Томас незамінний!

Джессіка:
- Але тоді нам прийдеться піти удвох до дому містера Сміта. Нам потрібен ще хтось.

Алекс погодився знайти когось нового. І тут вони побачили через вікно, що якась нова родина приїхала в їхнє містечко, і там був хлопець такого ж віку, як Алекс. Алекс та Джессіка вирішили підійти познайомитися. Вони якраз переїжджали у дім Томаса після того, як батьки Томаса продали дім. Його відразу ж купили.

Алекс:
- Давай підійдемо та познайомимося. Напевно, він буде новим членом для нашої команди.

Джессіка:
- Давай.

Вони постукали у двері, і мама Ніка відкрила двері. Так звали того хлопця, який жив у цьому будинку.

Алекс:
- Добрий день! Ми побачили, що ви сюди приїхали, і вирішили познайомитися. У вас же є син?

Мама Ніка:
- Так, у мене є син, його звати Нік. А мене звати тітка Марта.

Джессіка та Алекс:
- Нам дуже приємно познайомитися з вами.

Мама Ніка:
- Проходьте, проходьте, чого стоїте на порозі. Піднімайтеся на другий поверх, там кімната Ніка.

Джессіка:
- Добре, дякуємо.

Вони піднялися на другий поверх та постукали у двері.

Нік:
- Хто там?

Алекс:
- Привіт, Нік! Ми твої нові сусіди. Нам можна зайти?

Нік:
- Звісно, заходьте.

Вони зайшли у кімнату Ніка.

Алекс:
- Мене звати Алекс, а її звати Джессіка.

Нік:
- Мені дуже приємно познайомитися з вами. До речі, ви не знаєте, хто тут жив?

Алекс:
- Пару місяців тому тут жив наш найкращий друг Томас. Він переїхав в інше місто, а ви купили цей будинок, так?

Нік:
- Так, мені подобається.

Нік:
- Я готовий слухати. Я вмію берегти таємниці.

Алекс:
- Добре, ти не хочеш приєднатися до нашої компанії? Ми слідкуємо за нашим сусідом, містером Смітом. Він ховає щось у підвалі. Ми думаємо, що це його донька Еліс. Ми ходили до нього багато разів і знайшли щоденник Еліс. Я сподіваюся, ти будеш у нашій компанії, щоб спостерігати за ним.

Нік:
- Це дуже дивно, але я готовий приєднатися до вашої компанії. Я буду мовчати.

Алекс:
- Ми дуже раді, що ти приєднався до нашої компанії.

Джессіка:
- А може давайте зараз послідкуємо за ним?

Нік:
- Давайте, але він удома зараз, тому нам слід бути обережними.

Алекс:
- Добре, ходімо.

Нік:
- Мам, я йду гуляти з друзями. Бувай!

Мама Ніка:
- Добре, бувай. Щоб увечері був дома.

Нік:
- Звісно.

Вони підійшли до будинку містера Сміта.

Нік:
- Алекс, ти знаєш, як туди залізти?

Алекс:
- На задньому дворі є вікно. Воно завжди відчинене. Здається, воно веде в ванну.

Джессіка:
- Все, хлопці, ходімо, не будемо тягнути часу.

Джессіка, Нік та Алекс залізли у вікно.

Джессіка:
- Давайте усі розділимося, щоб було легше. Алекс, йди на кухню. Ти, Нік, іди в третю кімнату на другому поверсі, а я йду в першу кімнату на другому поверсі.

Алекс та Нік:
- Ми все зрозуміли.

Тим часом містер Сміт щось робив у підвалі, і він нічого не чув, але там чулися звуки болгарки. І тут містер Сміт виходить з підвалу.

Містер Сміт:
- Як же я напрацювався, піду на кухню.

Алекс почув кроки і сховався у шафу. Містер Сміт готував щось на кухні. Алекс тихенько вийшов зі шафи і пішов в іншу кімнату. Він піднявся на другий поверх, але тут сходинка рипнула.

Алекс (подумки):
- О ні, о ні.

Містер Сміт почув цей звук.

Містер Сміт:
- Що? Хто ходить у моєму домі? Якщо це ті самі діти, вони будуть новою колекцією для мого підвалу.

Алекс почав швидко ховатися, він сховався під ліжко.

Джессіка дивилася газети та фотографувала потрібну інформацію. Вона почула кроки і зрозуміла, що це містер Сміт. Вона вирішила сховатися за дверима і почала думати.