Читати книгу - "Шлях чарівника: як маленька мрія привела до великого дива, Лілу"

Ліс був одним із найулюбленіших місць Марка. Коли сім’я збиралася на прогулянку, він завжди першим біг до дверей з маленьким рюкзачком за спиною, готовий до нових відкриттів.

— Марк, не забудь шапку, — нагадувала мама, а він, одягнувшись, терпляче чекав, поки решта збереться.

Коли вони заходили в ліс, шум міста зникав, поступаючись місцем шепіту дерев і співу птахів. Тут Марк почував себе зовсім інакше. Все навколо здавалося живим: могутні дуби, стрункі сосни, кущі з колючками, зелений мох, м’який, як килим.

— Ліс — це як магічний світ, — говорив він собі, розглядаючи, як сонячні промені пробиваються крізь гілки, перетворюючись на золотавий пил.

Марк любив збирати шишки. У нього вже була ціла коробка вдома, де кожна шишка мала своє «ім’я». Ще йому подобалося розглядати листя, вивчати їх форму та колір. Іноді він знаходив незвичайні, з химерними прожилками, і складав їх у рюкзак, щоб потім уважно розглянути вдома.

Мама йшла поруч і розповідала:

— Знаєш, Марк, природа дарує нам не лише красу, а й цілющі скарби. Ось, наприклад, ця трава, — вона показала на кущик з дрібними білими квіточками, — називається деревій. Її використовують, щоб заварювати чай, який допомагає при застуді.

Марк підійшов ближче і доторкнувся до листочків.

— А це теж можна заварювати? — запитав він, показуючи на високе стебло з жовтими квітами.

— Це звіробій, — пояснила мама. — З нього виходить смачний і корисний чай. Він допомагає, коли у людей поганий настрій або коли вони втомлені.

Марк слухав маму із захопленням. Він запам’ятовував назви трав і їх властивості, уявляючи себе справжнім зіллєваром. Іноді він фантазував, що в його руках не просто трави, а чарівні інгредієнти для еліксирів. 

Коли вони поверталися додому, Марк завжди приносив із собою кілька гілочок або листочків. Вдома він розкладав їх на кухонному столі і починав «експериментувати». Мама давала йому чашку з гарячою водою, а він додавав у неї трави, як справжній чарівник.

— Додам ще ось це, — шепотів він, кидаючи в чашку листочок м’яти. — Це буде зілля від поганих снів.

Пар піднімався з чашки, наповнюючи кімнату ароматами лісу. Марк посміхався, відчуваючи себе чарівником, який робить світ трохи кращим за допомогою своїх еліксирів.

Для нього кожна прогулянка в ліс була не просто подорожжю, а справжньою пригодою. Адже в лісі завжди можна знайти щось нове: дивний листок, незвичайну квітку або, можливо, навіть щось чарівне.

Одного разу, гуляючи лісом, тато подивився на Марка з посмішкою.

— Знаєш, Марк, справжні чарівники не чекають, поки магія сама їх знайде. 

Вони самі йдуть на пошуки, — сказав він.

Очі Марка загорілися.

— Як це? — запитав він із цікавістю.

Тато показав на групу високих дубів.

— Гадаю, ми можемо знайти щось магічне прямо тут, у лісі. Як щодо того, щоб знайти справжній посох чарівника?

Марк завмер із захватом. Справжній посох чарівника! Він уявив себе з цим магічним посохом, який світитиметься, як у Амадея з його улюбленої гри. У голові в нього вже почали кружляти ідеї.

— Давай! — із радістю вигукнув Марк. 

Вони пішли у напрямку могутніх дубів, і Марк уважно оглядав землю, намагаючись знайти відповідний посох. Листя шелестіло під ногами, а світло сонця пробивалося крізь гілки, малюючи візерунки на лісовій галявині. Марк відчував магію, яка відчувалась в повітрі.

Через деякий час він помітив щось — довгу міцну палицю, що лежала на землі і частково була вкрита листям. Він нахилився, щоб розглянути її, і пальцями відчув гладку поверхню дерева.

— Це ідеально! — сказав він, піднімаючи палицю з радістю.

Тато посміхнувся.

— Це чудова знахідка, Марк. Це дуб, — сказав він. — Він сильний і надійний, як справжній чарівний посох.

Разом вони принесли палицю додому. Марк не міг дочекатися, щоб побачити, що тато з нею зробить.

Пізніше, коли сонце зайшло і зірки почали мерехтіти на небі, тато з обережністю взявся до роботи. 

Він обрізав краї, відполірував палицю, і вона засяяла теплим золотавим світлом.

— Ось тепер у тебе є свій власний посох чарівника, — сказав тато, передаючи його Марку з посмішкою.

Очі Марка засяяли від щастя. Він відчув у руках силу і магію цього посоха. Хлопчик закрутився в кімнаті, уявляючи, як із цим посохом він творить чудеса і здійснює героїчні вчинки.

— Дякую, тату, ти найкращий! — сказав він, відчуваючи себе найщасливішим хлопчиком на світі. — Я буду справжнім чарівником!

Із новим посохом у руках Марк знав, що його пригоди у світі магії тільки починаються.