Читати книгу - ""Ритм твоїх слів", Стася"

Локація: Стильна кав'ярня, із заспокійливим світлом, яке пульсує у вікнах. Легкий шум розмов, запах свіжомеленої кави та тихий шепіт тарілок — все це створює атмосферу затишку, але Катерина в ньому відчуває лише більшу втому. Вона сидить, сама з собою, майже не помічаючи навколишнього світу.

Опис жінки:
Катерина — це жінка, яка вже кілька років, а може й десятиліть, забула, що таке відпочивати. Вона 33 роки, але виглядає старшою через свою серйозність і постійну напругу. Робота в фінансах вимагає від неї максимальної уваги і самоконтролю. Дні, наповнені зустрічами, розмовами і термінами, все більш здаються безмежно тривалими, хоча насправді пройшло вже багато часу. Вона одягається стримано: класичний костюм, не надто яскраві кольори, що підкреслюють її впевненість, але вона відчуває, як все це стискає її внутрішній світ.

Думки Катерини:
"Вихідний, але що це означає? Я не знаю, як відпочивати. Можливо, я й не хочу. Всі ці люди — вони як би існують в іншому вимірі, де не треба постійно турбуватися про виконання обов'язків, про те, як виглядаєш, чи все правильно зроблено. Може, я була б щаслива, якби була в їхньому місці. Але зараз — я тут, із цією безконечною купою справ. Вихідний, але... Вихідний — це, мабуть, для тих, хто знає, як правильно витрачати час. Але я не знаю, як не працювати. Я не пам'ятаю, як це — просто сидіти й не думати про завдання."

Катерина відриває погляд від екрану ноутбука і знову повертається до чашки кави. Вона обережно ковтає, але навіть цей рух здається механічним. Вона не відчуває жодної насолоди.

"Чи це моя проблема? Можливо, я просто не вмію бути такою, як інші. Я думаю, що повинна постійно контролювати себе і все навколо. Може, я і справді зациклилася на роботі?" Катерина дивиться на годинник: 17:47. "Мені ще стільки потрібно зробити... Але чому я не можу просто зупинитися і насолоджуватися моментом? Всі інші знаходять час на це. Тільки не я."

Вона знову поглядає на людей навколо. Пара у кутку з сміхом розмовляє, їхні погляди сповнені тепла. Вона намагається не заздрити, але глибоко в душі її почуття трохи підводять її.
"Я була б рада бути такою, як вони... але це просто не для мене. Не тепер." Її роздуми перериває звук її телефону. "Знову робочий дзвінок?" — питає вона себе, відчуваючи вже знайоме напруження.